Зупинка військової допомоги США Україні у 2025: хто, коли і чому
Усе почалося з тиші. Не публічної заяви, не пресрелізу, не брифінгу. Просто з мовчазної відміни 11 рейсів з озброєнням для України. А потім хвиля: паніка в Києві, дезорієнтація в США, скандал в Білому домі. І найголовніше питання, яке зависло у повітрі: а що далі?
Сюрприз зі штабу Пентагону: як усе почалося
30 січня 2025 року, лише кілька тижнів після інавгурації Дональда Трампа на другий президентський термін, у штабі Пентагону відбулося, здавалося б, внутрішнє технічне рішення: 11 рейсів із військовою допомогою Україні скасовано. Без широких пояснень. Без повідомлення Держдепу. Без координації з адміністрацією президента.
Виявилося, що наказ віддав особисто міністр оборони США Піт Хегсет, новопризначений очільник Пентагону, що раніше був відомим телеведучим Fox News і прихильником «жорсткої Америки».
Журналісти Reuters та The Guardian підтвердили:
Білий дім дізнався про зупинку постачання постфактум. І це стало першим великим випробуванням єдності нової адміністрації.
Що саме заблокували: не просто логістика
Під заморозку потрапили ключові вантажі:
- артилерійські снаряди калібру 155 мм (вкрай критичні для позицій під Бахмутом і Авдіївкою),
- ракети для систем HIMARS,
- боєприпаси до ППО (NASAMS, IRIS-T),
- окремі дрони та тактичне обладнання.
Це не були символічні поставки. Це життєво необхідні обсяги, які Україна очікувала в межах узгоджених пакетів допомоги ще з 2024 року. Призупинка їх поставила під загрозу оперативну стабільність лінії фронту.
Трамп дізнається останнім. І реагує неоднозначно
За інформацією кількох джерел в адміністрації, Трамп не давав наказу про зупинку допомоги. Він дізнався про рішення Хегсета вже після його реалізації.
«Це був імпульсивний крок Хегсета. Ніхто з РНБО не схвалював його. Ми були здивовані так само, як Київ», – цитує джерело в Washington Post.
Однак публічно Дональд Трамп не став спростовувати рішення свого міністра. Навпаки в інтерв’ю The Times натякнув, що Америка має право зупинити допомогу, якщо це «допоможе миру». Ці слова спричинили хвилю невизначеності: чи це підтримка Хегсета? Чи дипломатичне прикриття факту неузгодженості?
Актуально:
Київ у паніці, але мовчить
Українське військове керівництво фактично не коментувало інцидент. Але, за даними Politico, Генштаб провів кілька кризових нарад, зокрема через зрив планових замін боєприпасів на лінії фронту.
За словами джерела в ОП, «на кількох напрямках готували прорив, але після зупинки боєпостачання ці плани заморозили».
Водночас президент Зеленський у березні зустрівся з Трампом у Варшаві, після чого офіційно було оголошено: вся допомога США заморожена до окремого рішення.
Мотивація Хегсета: хаос чи ідеологія?
Причини такого кроку досі дискутуються. Серед версій:
- Невдала спроба «перезавантаження» переговорів із Кремлем начебто Хегсет хотів дати сигнал Москві про готовність до компромісів.
- Демонстрація «жорсткої незалежної позиції» у дусі доктрини «Америка понад усе».
- Популістський жест для своєї аудиторії військова допомога як «розтрата коштів платників податків».
Найбільш тривожним став факт, що, за інформацією NY Mag, Хегсет обговорював це в закритих чатах Signal, без дотримання безпекових протоколів. Це викликало критику навіть серед республіканців.
Що далі: зупинка, перегляд і… надрокористування?
У квітні постачання частково відновили але лише після підписання меморандуму про спільну розробку надр в Україні, що викликало хвилю дискусій: чи не стало це неформальним бартером «ресурси в обмін на зброю»? Офіційно сторони назвали це «новим форматом стратегічного партнерства», але факт залишається фактом: військова допомога перестала бути безумовною.
Коли система дає збій на рівні особистостей
Те, що відбулося з рішенням Піта Хегсета, не просто адміністративна помилка. Це сигнал про глибші процеси, які формуються у США і які матимуть прямі наслідки для України.
- Децентралізація відповідальності у Вашингтоні
Те, що міністр оборони може заблокувати 11 рейсів зі зброєю без прямого наказу президента, ознака структурного дефіциту координації. Після зміни влади у США в січні 2025 року система ще не перебудувалась. Трамп повернувся, але кадри нові. І багато з них не мають досвіду в кризовому управлінні.
Коли люди з медійного фону потрапляють в силові крісла, вони несуть із собою телевізійну логіку не державну. Хегсет не стратег, він сигналізатор. І це небезпечно для світу, що воює.
- Ідеологічна лінія адміністрації Трампа гнучка, але небезпечна
Сам Дональд Трамп майстер тактичного балансу. Він не давав прямої вказівки, але й не засудив дій Хегсета. Це створює ефект «подвійного сигналу»:
- для Росії «ми готові пригальмувати підтримку України»;
- для України «ви не можете покладатися тільки на нас»;
- для союзників «Америка діє на власний розсуд».
Така стратегія не стабілізує регіон, а розбалансовує. Бо у світі війни найстрашніше невизначеність.
- Ресурсний підтекст допомога стає торгом
Факт, що частина допомоги була відновлена лише після підписання угоди про спільне надрокористування, свідчить: підтримка більше не безумовна. Вона стає частиною переговорного процесу, де політичні й економічні інтереси США виходять на перший план.
Це не «зрада», не «торгівля країною». Це реальність постглобального світу, де ресурси стають гарантією участі. Але для України це означає більше переговорів, більше поступок, більше самостійності у виборі союзів.
- Для України урок жорсткої дорослості
Цей кейс показав: жоден партнер, навіть найнадійніший, не застрахований від збоїв системи. Це не означає, що допомога зникне. Але означає, що кожне рішення тимчасове. І що зовнішня підтримка не фундамент, а підтримувальний контур.
Україна має розбудовувати власну стратегічну автономність: технологічну, дипломатичну, оборонну. Бо в світі, де рішення ухвалюються через Signal, треба мати власний канал впливу.
Коли одна людина може зупинити 11 рейсів це не про наказ. Це про культуру управління.
У цій історії Україна виявилася не жертвою, а маркером того, наскільки стійкою є західна система ухвалення рішень. І поки ми воюємо за кожен кілометр землі, важливо пам’ятати: союзи не вічні. Вічне тільки наше право на свободу.
About the Author
