30 днів миру чи 30 днів ілюзій? Що стоїть за ультиматумом Європи для України
Мир. Це слово знову опинилося на передовій світових заголовків. Після років війни, тисяч втрачених життів і мільйонів зруйнованих доль Європа раптово згадала, що мир потрібен. І поставила ультиматум: 30 днів тиші, 30 днів без обстрілів. Початок перемовин без жодних умов. Звучить красиво. Але чи це справді шанс зупинити війну, чи черговий акт політичного шоу для європейського електорату? Давайте розбиратись.
Європа оголосила ультиматум Росія відмовилась
10 травня до Києва приїхали лідери Франції, Німеччини, Великої Британії та Польщі. Вони публічно закликали Росію погодитися на повне 30-денне перемир’я вже з 12 травня. До цієї ініціативи долучилися США, Канада та ще понад 30 країн. Прямо зі сцени у Києві лунали гучні заяви:
“Мир повинен початися зараз. Росія має припинити вогонь на 30 днів без жодних умов.”
Україна погодилась. Глава Офісу Президента Андрій Єрмак підтвердив: Київ готовий почати цей процес за умови контролю з боку міжнародних партнерів. Але Росія відреагувала по-своєму: відхилила ультиматум і запросила Україну на прямі переговори в Стамбулі без попередніх умов і перемир’я.
Війна триває Росія атакує навіть під час обговорень
Поки лідери Європи говорили про мир, Росія атакувала Україну дронами-камікадзе. Київ, Житомир, Дніпро, Миколаїв під обстрілами в ту ж ніч, коли звучали заклики до миру.
“Це не перемир’я. Це імітація дипломатії під звуки вибухів”, – прокоментував один з українських військових журналістів у прямому ефірі.
Союзники натискають, але без реальних гарантій
Президент Франції Еммануель Макрон вкотре демонструє ніжність перед камерами, обіймаючи Зеленського. Колишній президент США Дональд Трамп закликає Україну «не втрачати цей шанс». Але коли доходить до конкретики тиск виглядає радше як гра на публіку, ніж як серйозний політичний крок.
“Ми ніколи не обіцяли Україні членства в НАТО”, – нагадав британський прем’єр під час візиту.
Переговорна позиція України так і не сформована публічно
Що саме пропонує Україна? Чи готова вона вимагати від Росії виведення військ, повернення територій, репарацій, гарантій безпеки? На жаль, публічно це не озвучено. Це і є найслабше місце нинішнього процесу. Без чіткої стратегії перемир’я стає пасткою, а не кроком до миру.
Що потрібно було зробити і що не зроблено
- Озвучити чіткі умови для переговорів що саме є “миром” для України.
- Через посередників направити ці умови Москві.
- Вийти до українського суспільства і світу з єдиною зрозумілою позицією.
- Показати готовність до компромісів, але не до капітуляції.
Замість цього мовчання і медійна картинка.
Актуально:
Хто насправді виграє від цього шоу
Експерти з французького видання Le Monde стверджують: ініціатива з перемир’ям це насамперед внутрішньополітичний хід Макрона. Франція готується до виборів і намагається показати своїм громадянам, що робить все для “мирного врегулювання”. А Україна, як завжди, в цій грі лише фон для чужих рейтингів.
Ілюзія дипломатії: чому Україна ризикує залишитися наодинці
Ми знову опинилися в знайомому сценарії: Європа закликає до миру, Україна погоджується, Росія продовжує стріляти. Здавалося б, усе як завжди. Але цього разу ставка набагато вища.
1. Геополітична втома Заходу
Цей ультиматум не про Україну. Він про Захід, який шукає вихід з конфлікту без втрати обличчя. Європа боїться ескалації, боїться втратити ресурси, боїться, що війна триватиме ще роки. Тому будь-яка “пафосна ініціатива” на кшталт 30-денного перемир’я це насамперед спроба перекласти відповідальність на Київ.
Якщо Україна погодиться Захід зітхне з полегшенням. Якщо відмовиться зможе сказати: “Ми пробували. Це українці не хочуть миру.”
2. Росія веде гру на виснаження
Путін чудово розуміє, що Захід більше боїться війни, ніж поразки України. Тому він і пропонує “переговори без попередніх умов”, одночасно продовжуючи обстріли. Для нього 30-денне перемир’я це паузa для перегрупування і політичної гри, а не крок до миру.
Він торгується не за мир, а за зняття санкцій, заморожування лінії фронту й визнання своїх завоювань хоча б неформально.
3. Україна без публічної стратегії
Найбільша загроза відсутність публічної переговорної позиції Києва. Поки в Офісі Президента знімають відео і дають красиві заяви, суспільство і світ не чують конкретики. Що таке “мир на українських умовах”? Які території Україна вважає компромісними, а які недоторканними? Що буде з Кримом, Донбасом, зруйнованими містами і мільйонами біженців? Без цих відповідей будь-який “мир” буде зрадою для когось. А якщо позиція не озвучена її сформулюють за нас у Берліні, Парижі чи Вашингтоні.
4. Ризик втрати суб’єктності
Найстрашніше не те, що Росія відмовиться від перемир’я. Найстрашніше що Україна перетвориться з гравця на об’єкт торгівлі, де за нашими спинами вирішуватимуть долю нашої країни. Без власного голосу. Без стратегії. Без чіткої лінії. Це вже було у Будапешті, Мінську, Нормандському форматі. І ми знаємо, чим це закінчується.
Україна має один шанс діяти самостійно
Ми не можемо дозволити собі знову стати статистами в чужій політичній виставі. Цей ультиматум має стати стартом формування власної гри, а не кроком до пастки.
- Ми маємо озвучити свою стратегію миру публічно для українців і світу.
- Ми маємо ініціювати переговори на наших умовах, а не чекати, поки нас змушують приймати чужі.
- Ми маємо показати Заходу і Сходу, що Україна не декорація для фото, а гравець зі своєю волею і ціною перемоги.
Бо мир це не тиша на 30 днів.Мир це справедливість, визнана всіма. І якщо цього не зробити зараз наступного разу нас навіть не покличуть на переговори.
About the Author
