Переговори в Стамбулі 15 травня: хто і навіщо зібрав Україну та Росію за одним столом
Ще одна спроба, але чи справді шанс?
Світ знову затамував подих. 15 травня в Стамбулі Туреччина прийматиме делегації України та Росії. Черговий раунд дипломатичних консультацій. Чергова обіцянка миру. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган уже назвав цю зустріч “історичною можливістю”. Україна погодилася делегувати своїх представників. Росія теж.
Але чи справді це крок до миру? Чи чергова пауза, вигідна тим, хто хоче зберегти свій рейтинг, а не зупинити війну? Що насправді стоїть за цією ініціативою? Розбираємо без ілюзій.
Туреччина входить у гру навіщо це Ердогану?
Туреччина вкотре пропонує свій майданчик для діалогу. Саме тут у 2022 році вже відбувались попередні зустрічі делегацій України та Росії. Тоді все закінчилося нічим.
Сьогодні Ердоган знову виступає ініціатором. Офіційно заради миру.
“Ми готові допомогти обом сторонам знайти рішення”, – заявив Ердоган.
Насправді ця ініціатива вигідна передусім Туреччині. Анкара прагне закріпити статус головного посередника, зміцнити свій вплив на Заході й Сході та підняти ставки у великій геополітичній грі.
Позиція України не під обстрілами
Офіційний Київ погодився делегувати представників для участі в консультаціях.
“Ми готові до діалогу, але не під звуки обстрілів”, – підкреслили в Офісі Президента.
Україна наполягає на попередньому припиненні вогню, ще до початку будь-яких переговорів.
Саме з такою позицією виступає і міжнародна коаліція союзників, яка закликала до 30-денного припинення вогню з 12 травня. Однак публічного складу делегації поки не оголошено. У 2022 році її представляли Арахамія, Резніков і Подоляк. Чи буде той самий склад цього разу невідомо. Це створює певну напругу. Без чіткої комунікації суспільство і партнери не розуміють, хто і з якою метою буде вести ці переговори.
Актуально:
Позиція Росії без зобов’язань і під обстрілами
Росія, як і раніше, відкидає будь-які попередні умови.
Москва наполягає на тому, що перемир’я це теж “пункт для обговорення”, а не стартова вимога.
“Ми відкриті до перемовин, але без ультиматумів”, – заявили в Кремлі.
Підтверджено, що російська делегація прибуде в Стамбул. Її склад також не озвучено публічно. У 2022 році її очолював Володимир Мединський. Чи буде він цього разу поки не повідомляють. Тим часом обстріли тривають. Українські міста Київ, Дніпро, Миколаїв і далі під атакою. Це демонструє справжній підхід Росії до “переговорів”.
Союзники підтримують, але знову без гарантій
США, Європа, НАТО всі вітають сам факт переговорів.Президент США Дональд Трамп назвав це “важливим шансом”.
“Це може стати першим кроком до припинення війни”, – заявив він.
Втім, жодних реальних гарантій припинення вогню чи контролю за цим процесом союзники не надали. Україна, як і раніше, залишається сам на сам з ризиками.
Хто і що вже отримує від цієї зустрічі
- Туреччина зміцнює свою позицію миротворця і піднімає міжнародний авторитет.
- Росія отримує майданчик для дипломатичної гри без припинення бойових дій.
- Захід демонструє активність, але не бере на себе реальні зобов’язання.
- Україна ризикує погодитися на переговори без гарантій і під обстрілами.
Зустріч є. Шансу поки що немає
Переговори в Стамбулі виглядають як чергова демонстрація процесу без реальних кроків до миру.
Без припинення вогню, без чітких гарантій і без зрозумілої позиції сторін це не більше ніж політична пауза, вигідна для кількох гравців. Україні потрібно:
- Чітко озвучити свої вимоги та умови, щоб уникнути маніпуляцій.
- Вимагати припинення вогню під контролем міжнародних спостерігачів, а не на словах.
- Не погоджуватись на будь-які “домовленості”, які не мають конкретного змісту і безпеки для українських громадян.
Бо мир це не красива картинка в заголовках. Мир це реальні зобов’язання і гарантії. І сьогодні Україна має всі підстави не мовчати, а діяти чесно, відкрито і публічно.
About the Author
