Переговори в Стамбулі: чому Зеленський чекає Путіна, а Кремль мовчить
Зустріч, якої може не бути
15 травня у Стамбулі запланована дипломатична подія, що претендує на статус історичної.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган ініціював проведення переговорів між Україною та Росією.
Володимир Зеленський підтвердив готовність приїхати. Але тільки за однієї умови: особиста присутність Путіна. І тут починається тиша. Москва не підтверджує участі Путіна. У той час як українська влада наголошує: ніяких технічних делегацій. А значить або Путін, або нічого.
Що каже українська сторона
Позиція України чітка і публічно озвучена.
“Президент Зеленський не зустрічатиметься з кимось із представників Росії, окрім самого Путіна,”
– заявив радник глави ОПУ Михайло Подоляк. (Kyiv Independent)
Подоляк також додав, що лише Путін має повноваження ухвалювати рішення щодо війни.
Тому розмовляти з тими, хто не вирішує нічого не має сенсу. Це стратегічне рішення: Україна відмовляється легітимізувати “технічні делегації”, які можуть виглядати як дипломатичний прогрес, не маючи жодної реальної ваги.
Що каже Кремль
Російська сторона поки не підтвердила, чи з’явиться Путін у Стамбулі.
“Склад делегації буде озвучено тоді, коли президент РФ вважатиме за необхідне,”
– заявив речник Кремля Дмитро Пєсков. (Kyiv Independent)
Ця фраза типова для російської комунікації: формальна, розмита і без жодного зобов’язання.
Вона залишає простір для маневру і, ймовірно, для публічного зриву переговорів без прямої відповідальності.
Юридичний аспект: чи може Зеленський взагалі говорити з Путіним?
Тут важлива деталь. У жовтні 2022 року президент Зеленський підписав Указ №679/2022, який вводив у дію рішення РНБО:
“Визнати неможливими переговори з президентом РФ Володимиром Путіним.”
Це чинний документ. Але у разі крайньої необхідності його можна переглянути.
“Це юридично технічна історія. Якщо він (Путін) скаже, що готовий юридичне рішення буде прийняте дуже швидко,” – пояснив Подоляк. (UNIAN)
Тобто бар’єр існує, але він не є нездоланним, якщо цього вимагатимуть обставини. Україна залишає собі простір для маневру, але не для поступок.
Актуально:
Міжнародна реакція: тиск з усіх боків
Ідею стамбульських переговорів підтримали США, Франція, Німеччина, Велика Британія та інші союзники.
■ Пропозиція: 30-денне припинення вогню
Європейські лідери закликали до безумовного 30-денного перемир’я з 12 травня, аби створити простір для діалогу.
Цю ідею підтримали 30+ країн, включаючи США і Канаду. (Washington Post)
Україна погодилась. Росія відмовилась, вимагаючи припинення постачання зброї як “умову миру”. Це означає: Путін намагається продиктувати переговорні рамки, не припиняючи бойові дії.
Чому Кремлю не вигідна особиста зустріч
Зустріч із Зеленським для Путіна політично токсична:
- Це автоматично піднімає статус України як рівноправного гравця.
- Це вибиває аргумент, що в Україні “немає з ким домовлятись”.
- Це ставить Путіна під міжнародний фокус без сценаріїв, без змонтованих відео, без підказок.
Крім того, реальної “домовленості” Кремль зараз не пропонує. Москва не демонструє бажання до миру, лише до передишки.
Чому Україна вимагає саме Путіна
Це не жорсткість. Це логіка:
- Усі ключові рішення у Росії приймає одна людина.
- Делегації, Мединські, Лаврови не мають мандата на припинення війни.
- Попередні переговори у 2022 році довели: говорити з делегацією це втрачати час.
Україна зараз не може дозволити собі дипломатичні імітації, коли кожна доба коштує життя.
Якщо не Путін то хто і навіщо?
Зустріч 15 травня у Стамбулі може стати історичною, але лише за умови присутності того, хто дійсно приймає рішення. Участь Путіна це маркер:
- Готовності Росії до реального діалогу.
- Зміни тактики від шантажу до відповідальності.
- Визнання України як рівноправної сторони.
Його відмова це не “зрив графіка”. Це пряма відповідь на питання: чи хоче Кремль миру. Україна зробила свій хід. Тепер черга за Москвою.
About the Author
