Переговори в Стамбулі: що насправді вимагає Росія і чому Україна відмовляється
Дипломатія під вибухи
15 травня 2025 року Стамбул став ареною чергової спроби припинити найкривавішу фазу російсько-української війни. Формально це переговори про мир. Фактично ситуація, де одна сторона обстрілює міста, а інша намагається вберегти суверенітет.
Попри дипломатичну риторику, Росія виводить на стіл вимоги, які більше нагадують ультиматум. А паралельні обстріли Харкова, Сум і Дніпра в ніч перед переговорами тільки підсилюють враження: це не пошук миру, а демонстрація сили.
Хто бере участь: делегації без президентів
Від Росії:
Делегацію очолює Володимир Мединський помічник президента Путіна, колишній міністр культури, один із ідеологів «русского мира». До складу також входять представники МЗС РФ, радники Ради безпеки та юристи, пов’язані з адміністрацією Кремля.
Склад чітко сигналізує, що Росія не готова делегувати ключову відповідальність Путін особисто не бере участі, а отже не зобов’язаний нічим із того, що буде сказано.
Від України:
Українську делегацію очолює Андрій Єрмак, керівник Офісу Президента, який виступає також у ролі головного переговірника з безпекових і гуманітарних питань.
У команді представники МЗС, Міноборони, СБУ, а також міжнародні правники, які відповідають за юридичну валідацію будь-яких формул миру.
Президент Володимир Зеленський не приїхав, оскільки наполягає: переговори без Путіна беззмістовні. Він заявив, що готовий до особистої зустрічі, але тільки за реальної участі Путіна.
Що вимагає Росія: мир через капітуляцію
За інформацією ISW, російська делегація наполягає на формулі, яку умовно називають “Стамбульським компромісом 2.0”. Основні вимоги:
Визнання “нових територій” РФ:
- легітимізація окупації Криму, частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей.
Відмова України від НАТО:
- фіксація нейтрального статусу на рівні Конституції,
- заборона на розміщення будь-яких іноземних військових баз і радників.
Скорочення ЗСУ:
- обмеження чисельності української армії до 85 000 осіб,
- обмеження на типи озброєння (наприклад, ракетні системи, далекобійна артилерія).
Політична “амністія” для колаборантів:
- заборона судового переслідування тих, хто співпрацював з окупаційною владою.
Зняття санкцій і міжнародне “визнання” нового статусу Криму.
Ці пункти фактична капітуляція, порушення Конституції України, Статуту ООН та низки міжнародних угод, зокрема Гельсінського заключного акту.
Позиція України: без компромісу на суверенітет
Українська делегація відкидає будь-які умови, які передбачають втрату територій, зміну конституційного устрою чи обмеження на безпекові союзи.
Позиція України базується на:
- Конституції (ст. 1, 2, 17): територія України цілісна й недоторканна; членство в НАТО стратегічний курс.
- Рішенні РНБО про неможливість переговорів на умовах окупанта.
- Міжнародному праві: будь-яке визнання захоплених територій пряме порушення Статуту ООН (ст. 2.4) та Женевських конвенцій.
Зеленський також вимагає:
- негайного припинення вогню хоча б на 30 днів,
- доступу міжнародних місій до окупованих територій,
- повернення українських дітей, депортованих до РФ.
Актуально:
Реакція світу: підтримка України, але обережна
США: Президент Трамп публічно підтримав ідею переговорів, але заявив про неприйнятність ультиматумів. Державний секретар Марко Рубіо перебуває в Туреччині як спостерігач. За інформацією The Guardian, США готують санкції у разі, якщо Росія використає переговори як прикриття для нових атак.
ЄС: Німеччина, Франція та Польща наполягають на продовженні діалогу, але відкидають “мир за будь-яку ціну”. Канцлер Мерц заявив: “Жодна угода, яка порушує міжнародне право, не буде підтримана Європою”.
Туреччина: Президент Ердоган зберігає нейтралітет. Офіційна Анкара намагається виступити як посередник і розглядає переговори як можливість підвищити власну роль у регіоні.
Паралельно обстріли
У ніч на 15 травня зафіксовано:
- понад 90 Shahed-дронів, які атакували Суми, Харків, Одещину;
- удари по об’єктах енергетики, залізниці та житловим кварталам;
- щонайменше 11 загиблих і понад 40 поранених.
Це не лише ігнорує будь-які сигнали про мир це свідома демонстрація сили, на фоні якої Росія намагається вести переговори.
Коли переговори стають ширмою
Формально Росія каже про «мир». Фактично нав’язує умови, які руйнують державність України. Масовані обстріли паралельно з дипломатичними зустрічами це не політика. Це інструмент тиску, який має викликати в Україні страх і готовність до поступок. Але українське законодавство, Статут ООН і міжнародні принципи не залишають простору для «компромісу» на кістках. Якщо світ допустить мир «на умовах Путіна» це стане прецедентом. Не тільки для України. А для всіх, хто завтра може стати наступною ціллю.
About the Author
