Чи можливе перемир’я з Росією восени 2025: що пише Deutsche Welle і як поводиться Кремль
Кожного разу, коли з’являються чутки про перемир’я, українці намагаються дихати глибше. Але за цими чутками завжди луна. І щоразу вона голосніша за обіцянки. Весна 2025-го знову принесла надії: «жовтень можливий старт перемовин», – звучить у кількох західних медіа. Але замість дипломатії сотні дронів у небі, російські плани «розвинути тактичні успіхи» та загроза нової атаки на Сумську область.
Спробуємо розібратися: що з цього правда, а що гра тіней?
Що пише Deutsche Welle
Німецьке видання Deutsche Welle справді згадує про західні сподівання на перемир’я восени 2025 року орієнтовно в жовтні. Проте сам текст подає ці очікування із стриманим скепсисом. Видання наголошує: Росія не демонструє жодної реальної готовності зупинити війну, і Путін далі переслідує свої цілі «повністю знищити незалежну українську державу».
Жодної офіційної інформації про переговорні ініціативи з боку Москви чи конкретну підготовку до жовтневого перемир’я не зафіксовано. Ба більше: військова активність Кремля прямо суперечить мирній риториці.
Telegram і “наступ без миру”
У російських Telegram-каналах, пов’язаних із військовими структурами, активно циркулює версія про літній наступ. Там прогнозують, що Росія:
- не припинятиме переговорний трек,
- але не робитиме жодних поступок,
- і водночас продовжить активні наступальні дії, особливо на східному та північному напрямках.
Йдеться про гібридну тактику: перемовини як димова завіса, а не як шлях до компромісу.
Сумська область: черговий рубіж?
Окремі джерела, зокрема згадані в аналітичних зведеннях Deutsche Welle, пишуть про посилення військової активності РФ у напрямку Сумщини. Саме цей регіон неодноразово згадував президент України Володимир Зеленський як один із потенційних напрямків вторгнення.
Сумщина незахищений плацдарм із довгим кордоном. У 2022-2023 роках там уже фіксували спроби просування диверсійних груп. Нині ситуація складніша Росія має достатньо резервів, щоб здійснити локальну спробу прориву або хоча б імітацію вторгнення для тиску на Київ.
The Wall Street Journal: Путін хоче не зустрічі а землі
У статті The Wall Street Journal йдеться не про прагнення Путіна зустрітися з Трампом (як це часто подається в пропаганді), а про його стратегічне бажання захопити більше територій, поки США розмірковують, як реагувати.
«Путін не хоче домовлятись. Він хоче, щоб Україна втратила ще більше землі і щоб Захід звик до нової карти», – зазначає один із експертів WSJ.
Це повністю збігається з воєнною логікою Кремля останніх місяців жодної паузи, поки є шанс просунутись.
Актуально:
273 дрони за одну ніч: перемир’я на практиці
Найгучніший аргумент проти слів про мир свіжа масована атака по Україні, під час якої Росія випустила 273 безпілотники різних типів. Це найбільша атака БПЛА з початку повномасштабного вторгнення.
За офіційними даними:
- частину дронів вдалося збити,
- щонайменше одна людина загинула,
- є поранені, зокрема дитина,
- зафіксовані влучання по інфраструктурі.
Російські джерела відверто хизуються новими модифікаціями дронів, натякаючи, що збивати їх буде складніше.
Це не випадковий наліт. Це сигнал. І він не про жовтневе перемир’я.
Тіні надії в диму війни
Розмови про мир завжди звучать бажано. Особливо тоді, коли українці втомлені, коли триває мобілізація, і коли Захід коливається. Але в інформаційній тиші треба чути найголовніше: Мир це не те, що кажуть. Мир це те, що роблять. А Путін наразі:
- накопичує резерви,
- запускає сотні дронів,
- просуває артилерію ближче до кордонів Сумщини,
- і не припиняє пропаганду про «неповноцінну українську державність».
Жовтень це дата на календарі. Але на полі бою сьогодні середина травня. І тому чекати «перемир’я восени» це небезпечно. Бо ворог користується кожною паузою, яку ми йому даруємо надією.
About the Author
Читати також:
Перемовини під звуки вибухів: Росія готується до Стамбула, обстрілюючи Україну 
Наступ замість миру: як Росія використовує переговори для виграшу часу 
Стамбул: переговори чи капітуляція? Що насправді відбувається і що вимагає Росія 
Переговори в Стамбулі: чому Зеленський чекає Путіна, а Кремль мовчить
