
Що означає друга заява Трампа після розмови з Путіним: санкції, переговори та ризики
Упродовж 48 годин Дональд Трамп двічі звернувся до світу після розмов із Володимиром Путіним. Першого разу з новиною про «початок мирного процесу». Другого з уточненнями, які прозвучали вже не як оптимізм, а як сигнал відходу: санкцій більше не буде, підтримка залежатиме від «успішності України», а якщо прогресу не побачать США відступлять убік.
Це не просто зміна риторики. Це можлива зміна ролі Америки у війні, що триває вже третій рік. І для України це може стати початком нового етапу: без медіацій, без гарантій, без чіткої міжнародної підтримки.
Що сказав Трамп: пряма мова та ключові сигнали
Після повторної розмови з Путіним Трамп зробив нову публічну заяву. Її ключові фрагменти:
«США не вводитимуть нових санкцій проти Росії. Це може зробити ситуацію лише гіршою.»
«Якщо не буде прогресу в переговорах між Росією та Україною ми відійдемо в сторону.»
«Протягом 2–4 тижнів стане зрозуміло, чи Україна робить достатньо для припинення конфлікту.»
«Я намагаюсь мислити позитивно щодо постачання допомоги, але потрібно бути реалістами.»
Уся ця риторика побудована не на твердженнях, а на умовностях. Трамп більше не говорить від імені західної коаліції він говорить умовно, умовно підтримує, умовно присутній. А це вже дипломатичне зрушення.
Що стоїть за словами: від дій до очікувань
У цьому новому тоні кілька важливих акцентів:
- Відмова від санкцій це не просто жест доброго волевиявлення. Це відмова від інструменту тиску, який був основним важелем США проти РФ з 2014 року.
- «Чи робить Україна достатньо?» формулювання, що викликає здивування в Києві. Бо саме Україна запропонувала 30-денне перемир’я в Туреччині, на яке Росія не погодилася.
- «Ми відійдемо в сторону» вперше США заявляють, що можуть усунутись від перемовин, залишивши Україну сам на сам із Кремлем.
Це все не просто зміна поглядів. Це початок можливої новації у стратегії США, де ключовим гравцем стає не Вашингтон, а сам Путін.
Позиція України: говорити готові, але не здавати
У Києві заяви Трампа сприйняли з обережністю. Офіційної відповіді від Зеленського поки не прозвучало, однак в інтерв’ю Reuters один із українських дипломатів зазначив:
«Україна не блокує жодного переговорного формату. Але ми не можемо брати участь у процесі, де нас змушують віддати чотири області й мовчати про Крим.»
Нагадаємо: саме такі вимоги висунула Москва під час першого раунду переговорів у Туреччині. Вони включали:
- визнання анексії Криму та Донбасу;
- виведення українських військ з усіх деокупованих територій;
- заборону на вступ до НАТО;
- мовні й політичні поступки.
На такі умови Україна не пішла і тоді ж у небі з’явився американський розвідник Global Hawk, а в Криму вибухнули склади.
Реакція Європи: мовчазний опір і нові санкції
Європейський Союз не висловив офіційної критики на адресу Трампа, однак реагував по-іншому справами:
- 17-й санкційний пакет проти РФ уже ухвалено, до нього включено понад 130 юридичних і фізичних осіб;
- Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив:
«Росія не може диктувати умови миру. Мир не буде через тиск лише через справедливість.»
- Урсула фон дер Ляєн підкреслила, що ЄС не відійде в сторону, навіть якщо США змінять свою лінію.
Це сигнал Києву: Європа лишається. Але й нагадування: зовнішній фронт більше не єдиний.
Ризики, які Україна не може ігнорувати
Заяви Трампа відкривають кілька ризикових сценаріїв:
- Розбалансування переговорного формату. Якщо США відходять, а ЄС не бере активну участь Україна лишається сам-на-сам із РФ.
- Нова ера «Мінська-3». Якщо Україну змушуватимуть сідати за стіл без реальних гарантій це загрожує повторенням історії невдалих домовленостей.
Зміна пріоритетів Вашингтона
США, на чолі з президентом Дональдом Трампом, демонструють нову зовнішньополітичну лінію, що відчутно відрізняється від позиції попередніх років. У центрі цієї політики прагматизм, двосторонній діалог і уникнення ескалації за будь-яку ціну. Це означає, що ключові рішення щодо України можуть ухвалюватися не стільки в координації з союзниками, скільки у форматі індивідуальних домовленостей із Москвою. Такий підхід не лише змінює баланс у переговорах, а й створює ризик того, що Україна опиниться без повноцінного представництва її інтересів за міжнародним столом.
Тиша не нейтралітет
Коли лідер однієї з найбільших країн світу заявляє про можливу відмову від участі в переговорах це не нейтралітет. Це позиція. І вона змінює не лише дипломатичну карту, а й внутрішню архітектуру довіри між партнерами.
Україна сьогодні тримає фронт, говорить мовою дипломатії і не зриває ініціатив. І це має бути помітно не лише ЄС, але й Сполученим Штатам.
Бо в цьому конфлікті мовчання це теж вибір. І кожен вибір має наслідки.
















Час тягнуть і тягнуть а хлопці гинуть
Тільки те й роблять що тиждень- два і так вже три роки війна
А реально тягнуть час