
Трамп змінює курс США щодо України: що означає відмова від санкцій для війни і Європи
Америка змінює тон. Президент США Дональд Трамп більше не приховує, що війна в Україні для нього не питання справедливості, а бізнес-фактор. Після розмови з Путіним він заявив, що США не зацікавлені в нових санкціях. У відповідь Європа переглядає союзницькі стратегії. Бо коли політика стає торгівлею, готуватись треба до найгіршого.
Що сталося: слова, які розділили союзників
Минулого тижня Дональд Трамп, уже як чинний президент США, дав інтерв’ю, у якому фактично поставив під сумнів стратегічне партнерство з Україною. Після неофіційної розмови з Володимиром Путіним Трамп чітко заявив:
- США не зацікавлені у нових санкціях проти Росії.
- Він вважає, що особисті перемовини з Путіним кращі за економічний тиск.
- Президент України Володимир Зеленський, на його думку, “не має карт на руках”, тому не здатен нав’язати умови.
- Війну він назвав “локальною кризою, яку треба вирішити економічно, а не силою”.
Ці заяви не просто слова. Це сигнал про реальний курс на деескалацію підтримки України з боку США. І це вже викликало глибоку тривогу в Європі.
Чому це важливо: США не просто партнер, а гарант
З 2022 року саме Сполучені Штати були ключовим рушієм допомоги Україні:
- понад 70 млрд доларів підтримки (військова, гуманітарна, економічна);
- передача систем Patriot, HIMARS, протитанкових засобів;
- стратегічний тиск на Росію через санкції, ізоляцію та підтримку у міжнародних організаціях.
Слова Трампа це фактично сигнал: цей курс може змінитись. І не поступово, а різко вже сьогодні.
Чому Трамп говорить саме так: бізнес, а не безпека
Трамп не політик у класичному сенсі. Він бізнесмен. І його логіка вкрай проста:
Якщо війна не приносить прямої вигоди США значить, вона “невигідна”.
Росія це потенційний ринок. Росія джерело дешевих ресурсів. Росія інструмент тиску на Китай. І, головне: для Трампа особисто Путін зручний переговорник, не противник.
«Я можу домовитись з ним напряму. Це ефективніше, ніж санкції», – сказав Трамп.
Тут немає моральної позиції. Є лише розрахунок. І якщо Україна не актив у цьому балансі, її інтереси можуть бути “переписані”.
Європа реагує: страх, розрахунки, нові союзи
Видання Bild повідомляє: у європейських столицях стрімко зростає занепокоєння, що США можуть здати Київ. Це змушує лідерів діяти на випередження.
- У Берліні, Парижі, Варшаві обговорюється створення незалежного механізму підтримки України, навіть у разі зміни курсу США.
- В рамках ініціативи Weimar+ вже об’єднались Німеччина, Франція, Польща, Італія, Іспанія та Велика Британія для координації без США.
- Європа готує новий пакет санкцій проти Росії включаючи конфіскацію активів і обмеження на продаж нафти.
Це вже не дипломатична реакція це стратегічне переосмислення безпекової архітектури континенту.
Що каже Україна: прямі сигнали та попередження
Президент Зеленський дипломатично, але чітко дав зрозуміти:
«Ми знаємо, хто зірвав цей шанс. І ми знаємо, хто нас підтримує по-справжньому».
Україна звернулась до ЄС із проханням:
- запровадити санкції проти компаній, що закуповують російські енергоносії;
- активізувати роботу зі списками персональних санкцій (особливо в сфері ІТ та пропаганди);
- конфіскувати активи РФ, що перебувають на території країн ЄС.
Це кроки не лише економічного, а морального значення: щоб показати, що підтримка не просто політична поза, а позиція цінностей.
Що далі: три сценарії розвитку подій
- Найкращий США залишаються союзником, Трамп пом’якшує риторику після тиску з боку Конгресу, зберігається двопартійна підтримка України.
- Реалістичний США знижують темп допомоги, перекладаючи відповідальність на Європу. Україна отримує менше зброї, але більше політичної підтримки з ЄС.
- Найгірший США припиняють постачання озброєння, знімають санкції з РФ, поновлюють бізнес-контакти. Україна лишається залежною від Європи, фронт стабілізується, але тиск зростає.
Не паніка, а розрахунок
Ситуація серйозна. Але це не катастрофа, а точка переосмислення. Трамп, як бізнесмен, оцінює вигоду. Але Україна це вже не просто «конфлікт». Це цінність. Для Європи, для демократії, для майбутнього світу.
Саме тому втрата США болюча, але не фатальна, якщо Європа справді готова стати лідером. І саме зараз час говорити не про страх, а про стратегію.
Україна вже довела, що вміє виживати без союзників. Але вона не має доводити це знову. Бо підтримка це не про вигоду. Це про вибір: ким бути у вирішальний момент.














