План наступу Росії влітку 2025: що стоїть за заявами про союзну державу
У російському інформаційному просторі знову активізувалися сигнали, які важко не помітити особливо коли вони транслюються через так званих «незалежних експертів». Латиніна, Арестович, Коц, Пегов усі вони виконують функцію м’яких провідників наративів Кремля, які ще вчора називали фантастикою, а сьогодні стають пророкуванням «очевидного». Під прикриттям публічних «аналітичних обговорень» росіяни зливають ключові фрагменти своїх планів і ці плани лякають масштабом.
Що готує Москва: чотири плацдарми війни
Згідно з озвученим Арестовичем сценарієм, Росія цього літа має намір:
- повністю захопити Запорізьку область включно з самим Запоріжжям;
- остаточно витіснити ЗСУ з Донецької та Луганської областей;
- створити «буферні зони» в прикордонних Сумській, Харківській та Чернігівській областях.
Суть у тому, що це не просто воєнна кампанія. Це спроба створити нову політичну реальність, яку потім Кремль нав’яже під виглядом «мирного врегулювання».
Як зауважив той же Арестович, у фіналі цієї операції Росія може знову вдатися до дипломатії, намагаючись змусити Київ визнати нові території окупованими. Після цього оголосити про створення нової «союзної держави» за участю України, Росії та Білорусі. Ідея, яку вголос озвучив російський депутат Соболєв не випадковість. Це частина сценарію.
Війна як метод імперського творення
Цей шаблон не новий: він був застосований у Південній Осетії, Абхазії, Придністров’ї, Криму. Але Україна не маріонеткова держава, а демократичне суспільство з глибокою історичною пам’яттю. Спроба нав’язати союз через окупацію це повторення гітлерівської логіки: створення «порядку» на базі терору, руйнування та геноциду.
І тут ми підходимо до ще одного страшного підтвердження: слова путінського представника Володимира Мединського, які він озвучив під час переговорів у Стамбулі 2022 року, сьогодні звучать особливо глухо. За словами українського дипломата Сергія Кислиці, Мединський прямо порівнював війну Росії проти України з політикою нацистів у Другій світовій.
«Ми, мовляв, боремося з дефектною нацією, так само, як колись боролися з євреями й ромами», переказує Кислиця.
Цей зухвалий расистський концепт пояснює, чому вбивства цивільних, масові знищення міст і катування стали нормою для російської армії. Це не помилка. Це модель.
Актуально
Гібридна схема: наступ переговори легітимізація
Кремль не прагне миру. Він прагне часу. Затягування переговорів стандартна тактика, яка дозволяє нарощувати тиск і водночас формувати вигляд «конструктивності» на зовнішньому рівні.
Російська риторика змінюється лише на поверхні зміст незмінний: змусити Україну прийняти поразку як «компроміс». І якщо українське керівництво на це не погоджується в хід іде новий наступ.
Чому це важливо зараз
- Час «мирних ініціатив» це час концентрації ворога.
Росія створює ілюзію готовності до переговорів, щоби виграти час для перегрупування. - Захід почав змінювати підхід.
Рішення Німеччини, Франції, Великої Британії та США дозволити Україні бити по території Росії свідчення того, що в цю гру більше не вірять навіть найбільш стримані партнери. - Україні потрібна правдива дипломатія, а не торгівля поразками.
Мир, побудований на ілюзії, не мир, а замаскована капітуляція.
Не дозволити повторити 1939-й
Ми живемо в час, коли повторення історії можливе, але не неминуче. Україна має всі інструменти, щоби не лише вистояти, а й викрити імперські амбіції Росії на міжнародній арені. Але для цього потрібна ясність: чітке розуміння, що за фразами про «мир» ховається звичайна спроба анексії.
Справжній мир не ґрунтується на крові, шантажі й буферних зонах. І жодна союзна держава не може будуватись на цвинтарях.
About the Author
Читати також:
Санкції, що говорять гучніше за слова: ЄС готує удар по Росії на тлі провалу переговорів 
Балтійський фронт: що стоїть за тривожною активністю Росії біля кордонів Литви 
30 днів для миру чи 30 днів для ілюзій? Що стоїть за європейським ультиматумом для України 
Мир чи пауза для перегрупування: що стоїть за 30-денною пропозицією припинення вогню
