Переговори Умєрова і Мединського: що стоїть за дзвінком і “меморандумами”
Наступний раунд переговорів між Україною та Росією готують у Стамбулі. Але за дипломатичними фразами суперечливі сигнали, різні версії фактів і небезпека втрати ініціативи.
Розмова, яка породила більше питань, ніж відповідей
Кінець травня 2025 року ознаменувався несподіваним дипломатичним жестом: представник Росії Володимир Мединський повідомив про телефонну розмову з міністром оборони України Рустемом Умєровим. За словами Мединського, саме він ініціював контакт, запропонував дату та місце наступного раунду переговорів і передав російський «меморандум» перелік умов припинення вогню.
Україна цю версію не підтвердила. Президент Володимир Зеленський у своїй заяві натомість зазначив, що Умєров самостійно зв’язався з російською стороною після того, як РФ не передала обіцяний документ, хоча зобов’язалася це зробити ще 16 травня під час обміну полоненими в Стамбулі.
Дві версії дві дипломатичні логіки. В центрі не лише зміст переговорів, а й контроль над публічним наративом: хто виглядає ініціатором миру, а хто стороною, що пасивно реагує.
Що відомо точно: дата, формат, очікування
- Наступна зустріч сторін: орієнтовно 2 червня 2025 року у Стамбулі.
- Формат обмін документами, які кожна сторона підготувала як бачення умов припинення вогню.
- Посередництво третіх сторін (США, Туреччина) формально не зафіксоване про це заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова.
- Україна вже передала свій меморандум. Росія, за словами Пєскова, “готова його передати та обговорити на місці”.
На цьому збіги завершуються.
Політична тональність: різні меседжі, різні пріоритети
Росія: імітація конструктивності на власних умовах
Мединський у своїй заяві підкреслює, що РФ готова «негайно почати обговорення» кожного пункту, якщо Україна підтвердить участь. Цей сигнал подається як нібито відкритість до компромісу, але насправді закладає пастку: або ви приймаєте нашу дату, або ви зриваєте процес.
Заява Захарової про те, що «ніяких домовленостей про посередників не було», також свідчить про прагнення РФ тримати процес під власним контролем, без зовнішнього тиску чи арбітражу.
Україна: фіксація відповідальності й очікування конкретики
Офіційна позиція Києва стримана. Українська сторона передала документ, очікує відповіді Росії, не підкреслює дату як фіксовану і не нав’язує її як дедлайн. Головний акцент на тому, що Росія має нарешті чітко артикулювати свою позицію, а не гратися у затягування процесу.
Зеленський чітко сказав: «Передадуть прочитаємо – відповімо. Все». Без ілюзій, без дипломатичного театру.
Що за “меморандуми” і чому вони важливі
У публічному просторі відсутній зміст жодного з меморандумів. Але відомо, що:
- документи мають містити бачення сторін щодо припинення вогню,
- питання територій, гарантій, безпеки, зустрічі лідерів залишаються ключовими,
- США не беруть участі у підготовці текстів, хоча заступник радника з нацбезпеки Кіт Келлог заявив, що отримав український варіант умов.
Це викликало публічну реакцію Москви Захарова зазначила, що РФ «не знає, що саме Україна комусь передала».
Таким чином, контекст меморандумів стає ще й предметом інформаційного маневру: хто насправді володіє ініціативою, хто демонструє прагнення до миру, а хто відкладає розв’язання питання.
Актуально
У чому ризик для України
Публічна активність Росії, хоч і декларативна, може бути використана для створення ілюзії конструктивності РФ на міжнародному рівні. Особливо на тлі зменшення єдності Заходу після заяв Дональда Трампа про незацікавленість у нових санкціях.
Якщо Україна не зможе швидко і публічно спростовувати викривлення це дозволить Кремлю знову нав’язати власну рамку: “ми пропонували мир, але Київ відмовився”.
Крім того, нав’язування конкретної дати без погодження дає підстави звинувачувати Україну у “зриві процесу”, якщо вона не з’явиться у визначений Москвою день.
Контакт без ілюзій
Телефонний дзвінок це ще не переговори. Обмін документами ще не крок до миру. А заяви Мединського не гарантія домовленості.
Але водночас це важливий індикатор: дипломатична фаза війни триває. І вона вимагає не лише армії, а й точності формулювань, публічної стратегії та інформаційної дисципліни.
Підготовка до зустрічі це вже частина гри
Росія пропонує зустріч. Україна передає умови. Обидві сторони готуються до Стамбулу. Але сам факт переговорів не є перемогою і не свідчить про зміну реальних намірів. Це черговий раунд боротьби, де важливі не лише ракети, а й слова.
About the Author
