Чому жінки стають сильнішими, а чоловіки розгубленішими
Ну що ж, поговорімо про те, що всі бачать, але не всі наважуються сформулювати: щось дивне відбувається з сучасними чоловіками. Точніше з чоловічістю як такою. І водночас щось надзвичайно потужне й важливе відбувається з жінками. І ця асиметрія росте. Так от, це не просто “криза маскулінності” це розрив шаблону, який ще донедавна тримався на силі звички. Але часи змінились. І дуже схоже на те, що жінки адаптуються до нової реальності набагато краще.
Що з вами, хлопці?
Давайте чесно. Це не спроба висміяти, принизити чи звинуватити. Це спроба зрозуміти. Бо цифри є. І вони промовисті.
Дослідження, проведене в США та Європі, фіксує стійке зниження рівня тестостерону у чоловіків. Середньостатистичний чоловік 2020-х має значно нижчі показники, ніж його ровесник у 1980-х. Причому зниження не пояснюється віком чи хворобами це системна зміна.
Причини?
Ну, вони не магічні.
– Малорухомість.
– Надлишкова вага (а жир, до речі, буквально “пожирає” тестостерон).
– Поганий сон.
– Постійний стрес.
– Пластик у їжі, в повітрі, у тілі.
– Мікродози депресії в кожному другому дні.
А ще відсутність чіткої ролі. Бо система, де чоловік “повинен” бути сильним, здобувачем, годувальником, тріщить по швах. І якщо ти втратив сенс, а новий ще не знайшов організм, ну, буквально, гасне. І це не твоя провина. Але відповідальність за те, що буде далі, таки твоя.
А жінки?
А жінки – ні, не “захоплюють світ”. Вони просто, нарешті, мають змогу не виживати. А реалізовуватись. Працювати. Заробляти. Розвивати бізнеси. Керувати. Писати. Знімати. Вибирати. Відмовлятись. Любити або не любити. Мати дітей або не мати. Бути вдома або не бути.
Це не революція. Це компенсація століть нерівності.
І як тільки жінка отримує базовий ресурс час, гроші, безпеку вона розкривається.
І це видно. У статистиці стартапів (де зростає частка жіночих команд). У кількості жінок у вищій освіті. У Forbes. У парламенті. В креативі. У науці.
А головне у побуті. Жінка, яка більше не мусить “триматися за чоловіка” це жінка, яка вибирає по любові, а не по виживанню.
Чому тепер усе “перевернулося”?
Тому що економіка, як би це не звучало, тепер більше про гнучкість, емоції, адаптацію, комунікацію. І це якраз ті речі, які в патріархальній системі вважалися “жіночими” тобто менш цінними.
Сюрприз: новий світ не про фізичну силу. Не про вертикаль. А про горизонтальні зв’язки, складні рішення, вміння слухати. І жінки тут, об’єктивно, підготовлені краще. Бо навчилися десятиліттями працювати “на фоні” з дітьми, з родинами, з емоціями, з конфліктами, з недосказаним. І тепер це вміння стало активом.
А традиційна чоловіча перевага “я вирішую” більше не працює. Бо вже не достатньо вирішити. Треба прожити, зрозуміти, визнати, домовитися.
Чому жінці тепер не потрібен “просто чоловік”
Бо жінка не просто жінка. Вона тепер може бути всім для себе. У неї є робота. Є самостійність. Є опція не вибирати. Бо життя без партнера тепер не означає соціальної смерті.
Тому й стає смішним (і трохи сумним), коли чоловік приходить із позицією “ну, зате я не зраджую і щось заробляю”.
Ну ок. Але… і що ще?
Бо тепер жінка має право обирати не “менше зло”, а вищу якість. І якщо її не влаштовує пасивний, невизначений, образливий “партнер” вона нічого не втрачає, залишаючись одна. Це не помста. Це реальність.
Актуально
І що тепер робити чоловікам?
Ну… Можна злитися. Можна сміятись з “фемок”. Можна йти в “ред-піл” канали й слухати, що “жінки винні у всьому”.
А можна подивитися правді в очі. Стара модель мертва. “Я чоловік і це дає мені право” більше не працює. Тепер усе будується навпаки: чим ти як людина можеш бути корисним у стосунках, у суспільстві, у команді.
І якщо ти не знаєш це не страшно. Але тоді шукай. Пробуй. Навчайся. Питай. Бо далі виживатимуть не сильніші, а адаптивніші. І жінки вже там.
Це не війна. Це оновлення
Суспільство змінюється. Болісно, повільно, неідеально, але змінюється. І ця зміна шанс. Для всіх.
Для жінок нарешті відчути себе цілісними. Для чоловіків нарешті дозволити собі бути людьми, а не “ролями”. І для нас усіх жити в світі, де партнер це вибір, а не потреба. Де любов не купівля безпеки. А взаємна дорослість.















