
Обстріл Харкова та атаки на Росію: нова фаза війни без ілюзій
У ніч проти 7 червня Харків знову опинився під масованим ударом. Російська армія завдала найпотужнішої атаки на місто з початку 2024 року. Водночас у глибокому тилу самої Росії в Ніжегородській і Московській областях спалахнули масштабні пожежі на нафтобазах та складах. Після цього в українському інформаційному полі знову з’явилися запитання: а чи варто бити по Росії? Чи не спровокує це ще більшу агресію?
Пояснюємо, що сталося насправді і чому все, що відбувається, вже давно вийшло за межі “дзеркальних відповідей”.
Харків: удари по житлових кварталах
У ніч на 7 червня ворог атакував Харків понад 200-ма дронами та ракетами. За словами міської влади та командування Повітряних сил, це була одна з наймасштабніших атак за весь час війни.
Що влучили:
- житлові будинки на Салтівці, Павловому Полі, Північній Салтівці;
- дитячі садочки, школа, спортивні майданчики;
- об’єкти критичної інфраструктури (без уточнення через безпеку);
- приватні будинки в центрі та на околицях;
- транспортну розв’язку, де згоріли авто та тролейбуси.
Відомо про щонайменше 4 загиблих, серед них жінка й дитина. Поранено понад 40 осіб, багато з них у важкому стані. Рятувальники розбирали завали понад добу.
Удар не був “відповіддю” на щось. Це вже третій за тиждень масований обстріл міста без приводу, без попередження, без зв’язку з військовими об’єктами. Це тактика терору. Залякування. А ще черговий доказ того, що для Росії мішень цивільні.
Росія: глибокий тил уже не “недоторканний”
У той самий час, коли Харків накривала вогняна хвиля, в Ніжегородській області РФ палав нафтопереробний завод у Кстово один із ключових у регіоні. Офіційно: загорілися ємності для зберігання пального. За неофіційною інформацією, що її публікували кілька телеграм-каналів та підтвердили журналісти Reuters, удар завдав український безпілотник.
Пошкоджено резервуар обсягом 200 м³, який використовувався для зберігання мазуту. Вогонь поширився на площу понад 1 000 м². Гасили більше 6 годин. Постраждали щонайменше двоє працівників.
Це вже не прикордоння це центральна Росія, за 800 км від кордону з Україною. Того ж дня, в Підмосков’ї, зайнявся склад горюче-мастильних матеріалів. Очевидці повідомляли про серію вибухів, а в МНС РФ сказали, що причиною стала “технічна несправність”. Проте збіги з попередніми атаками надто показові: перед вибухом мешканці чули звук безпілотника, який згодом зник з радарів.
Це не “відповідь”, це нова фаза війни
Після кожної атаки на Росію в інформаційному полі з’являється одна й та сама теза: мовляв, не варто бити по території РФ, бо тоді буде “ескалація”. Але ті, хто говорить це, чомусь забувають, що Харків, Чернігів, Київ і Запоріжжя російські ракети обстрілюють регулярно і без будь-якої провокації.
На початку війни Україна взагалі не здійснювала жодних ударів по Росії. А Харків тоді, навесні 2022 року, буквально зносили з лиця землі ту ж Північну Салтівку знищили вщент. Тобто реальність така: РФ атакує незалежно від дій України.
Натомість українські атаки мають чітку логіку:
- військові аеродроми (наприклад, в Енгельсі, Курську, Бєлгороді);
- нафтобази щоб зупинити постачання пального для техніки;
- склади з боєприпасами, логістичні центри, вузли управління.
Це не акти помсти, а військова стратегія. Її мета зменшити кількість ракет і дронів, які потім прилетять у наші міста. Тобто захистити цивільних.
Що це означає для нас
Україна поступово знищує військову інфраструктуру противника. Але це не швидкий процес. Це не “удар у відповідь”, який усе зупинить. Це вимушене випередження бо в іншому випадку ракети летітимуть знову і знову.
Масштаби втрат у Росії поки що складно оцінити: офіційна статистика приховується. Але судячи з кількості атак, географії та пожеж тил більше не безпечний. Це вже не лише прикордоння. Це Подмосков’я, Нижній Новгород, Самара.
І це лише початок.















