Що стоїть за появою рекламних лавок у Києві
У центрі Києва все частіше можна побачити нові лавки з вигляду звичайні, але вмонтовані у спинку екрани одразу видають: це не просто місце для відпочинку. Це рекламний носій.
Перші такі лавки з’явилися ще біля ВДНГ, зараз уже й на Контрактовій площі, і їх стає більше. Пояснюємо, що це за проєкт, хто його реалізує, чому це важливо і які питання він викликає.
Що це за лавки?
Це лавки, у спинках яких вбудовані невеликі екрани або дисплеї розміром до 0,5 м². Вони транслюють рекламний контент і встановлені у публічних просторах міста: скверах, на площах, біля зупинок.
Відпочинок умовний: повноцінно сісти з боку спинки не вийде, особливо якщо екран увімкнений або займає всю площину.
Хто їх встановлює і навіщо?
Проєкт започатковано у 2020 році. Замовник Департамент міського благоустрою КМДА. Лавки встановлюють у рамках інвестиційного договору тобто, не за бюджетні гроші, а за рахунок приватного інвестора.
За планом, у Києві має з’явитися 120 таких лавок. Станом на зараз, близько 20 вже працюють на Контрактовій площі. У майбутньому лавки з’являться в Подільському, Голосіївському, Шевченківському, Печерському та Солом’янському районах.
Мета нібито модернізація міського простору: поєднання елементів благоустрою з інформуванням (фактично рекламою).
Чи отримує місто за це кошти?
Це ключове питання. Формально це інвестиційний проєкт, отже, приватна компанія встановлює лавки і розміщує на них рекламу. Але чи надходять у бюджет відрахування невідомо.
У громадських спільнотах, зокрема NE:Urban, наголошують: навіть якщо надходження є, вони мізерні й не покривають шкоду. Ідеться не лише про візуальний шум, а й про зменшення функціональності об’єкта лавка з екраном виконує свою пряму функцію частково або взагалі ні.
Актуально
А як щодо естетики?
Ось тут найбільше суперечок. У когось лавки викликають асоціації з сучасним мегаполісом: урбаністичні рішення, технології, «розумне» місто. Інші бачать у них надмірну комерціалізацію міського простору, що перетворює публічні зони на рекламний майданчик.
Ще один момент відсутність обговорення з громадськістю. Лавки встановлюють без широкого інформування чи консультацій з мешканцями району. Ніхто не питає, чи хочемо ми сидіти на лавці, що світиться рекламою.
Ці лавки не просто зручність. Це сигнал про те, як формуються правила гри у міському просторі. І якщо ми не ставимо питань, то отримуємо не місто для людей, а місто для банерів.
Чи є в цьому сенс? Питання відкрите. Але прозорість, публічність рішень і баланс між функціональністю та вигодою це те, чого має вимагати громада.
About the Author
