
Росія погрожує вдарити по мостах і урядовому кварталу: що це означає
У перші дні червня інформаційне поле знову сколихнули одразу кілька сигналів з боку Росії як публічних, так і дійсних. Від прямих погроз ударів по мостах через Дніпро до цинічної провокації з “партією тіл” загиблих українських військових. Усе це частина більшої картини, яку важливо не спрощувати й не ігнорувати. Розбираємося, що відбувається і чому це небезпечні не лише сигнали, а й інструменти тиску.
Погроза ударами по мостах: чому це не просто слова
У нещодавньому інтерв’ю російський посол у Великій Британії Андрій Келін заявив буквально наступне:
“Ми можемо вдарити по всіх мостах через Дніпро. Їх там небагато. Ми можемо відрізати третину території України”.
Цю заяву озвучено не в російських токшоу, а у великому англомовному інтерв’ю з розрахунком на західну аудиторію. Водночас у цьому форматі дипломат дозволяє собі цинічну посмішку жест, який мав би додати “ваги” погрозі.
Простими словами це вербальний тиск. Ідея проста: показати Заходу, що Росія має важелі для “покарання” України за удари по своїй території зокрема, після знищення авіації РФ.
Але насправді подібна тактика не нова. Росія не вперше натякає на спробу ізолювати лівобережну Україну через мости такі як Кременчуцький, Канівський, ДніпроГЕС. Частина з них вже не раз потрапляла під атаки, хоча й не була зруйнована повністю.
Ще один “варіант відповіді”: обстріл урядового кварталу?
За даними агенції Reuters, Кремль також розглядає можливість удару по урядовому кварталу в Києві як символічну відповідь на удари по території РФ.
Деякі західні експерти, зокрема Майкл Кофман, припускають, що Росія може обрати за ціль адміністративні будівлі в столиці або оборонні підприємства, щоб вразити “нервову систему” держави.
Це класична модель ескалації, яку Росія використовує з початку повномасштабного вторгнення: вдарити по цивільній або символічній інфраструктурі, щоб створити ефект страху та дестабілізації.
Провокація з “замороженими тілами”: що відбулося?
Паралельно з погрозами на словах, Росія вдалася до інформаційно-психологічної спецоперації. 6-7 червня ЗМІ повідомили, що РФ передала на кордон понад 1 200 тіл українських військових. І одразу ж звинуватила Україну в тому, що “відмовляється їх забрати”.
Висловлювання радника Путіна Володимира Мединського без жодної поваги:
“Партія заморожених тіл солдатів ВСУ вже рібала”.
Цей термін “партія” викликав справедливе обурення. Україна наголосила: жодних погоджених термінів чи процедур на передачу не було. Списки, так обмінювали. Але логістики, узгоджених дат ні. Тіла доставлені без попередження у контейнерах, у морозильниках і виставлені як ультиматум.
Це не просто провокація. Це використання тіл загиблих як важеля тиску. Деякі джерела говорять прямо: це було зроблено навмисно, щоб викликати збурення в суспільстві, родичів, волонтерів.
Яка загальна логіка цих дій?
На перший погляд, події не пов’язані. Але в контексті вони працюють разом:
- Вербальні погрози мостам щоб створити атмосферу страху та паніки.
- Згадки про урядовий квартал щоб підвищити градус у столиці та відволікти увагу від провалів РФ на фронті.
- Цинічна акція з тілами щоб зламати мораль, посіяти паніку й представити Україну як “байдужу” до своїх загиблих.
Це багаторівнева інформаційна операція. Не лише про те, “де вдарити”, а й про те, як вплинути на свідомість, щоб посіяти страх, недовіру, втому.
Що важливо розуміти?
Росія постійно намагається комбінувати воєнні дії з інформаційним тиском. Але жодна з цих дій ані обстріли, ані “партії тіл”, ані погрози не зупинять ані Україну, ані світ, який уже бачить ці маніпуляції.
Важливо бути уважними до деталей, до джерел, до слів. І не піддаватись бо за кожним “жестом” стоїть не співчуття чи гуманізм, а холодний розрахунок.















