Повернути дах: як в Україні створюють нову житлову політику — і чому це важливо для всіх
За офіційними даними, понад 2 мільйони українських домогосподарств було зруйновано або пошкоджено під час повномасштабної війни. Уявіть собі: це якби кожна друга родина в Києві втратила дім. Водночас більше 4,6 мільйона людей живуть у статусі внутрішньо переміщених осіб. Частина з них у родичів, частина в орендованих квартирах, хостелах, гуртожитках або тимчасових модульних містечках. Із валізами. Без гарантій.
Це не просто криза. Це точка неповернення для старої житлової моделі в Україні. Саме тому наприкінці травня 2025 року держава оголосила про початок розробки Національної стратегії житлової політики вперше за десятки років. Питання: чи стане це реальним рішенням для мільйонів?
Що зміниться і для кого?
Нова стратегія покликана створити систему, яка працює не тільки для багатих чи “щасливчиків”. Мета зробити житло доступним для тих, хто цього найбільше потребує. Уперше держава відкрито визнає: житло не лише приватна справа, а соціальне право. Не розкіш, а основа стабільності.
Йдеться передусім про:
- внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які втратили житло в Бахмуті, Маріуполі, Ізюмі;
- військових, які повертаються після ротацій без чіткого плану де і як жити далі;
- багатодітні родини, молодь, люди з інвалідністю, які роками “стоять у черзі” без результату.
Як це має працювати
Суть проста: кожен, хто втратив житло або не може його собі дозволити, повинен мати реальну можливість отримати дах над головою.
- Держава не будуватиме все сама у справу залучать громади, приватних забудовників, міжнародних донорів.
- Житло не завжди буде безкоштовним, але з доступною орендою, пільговою іпотекою, субсидіями.
- Цифрова черга люди зможуть подати заявку через спеціальний портал (імовірно через Дію), бачити свій статус і прогрес.
- Пріоритет найбільш вразливим. Це важливо: система не буде “першим прийшов першим отримав”, а працюватиме за критеріями потреби.
Чому це потрібно не лише постраждалим
Питання житла це не тільки про квадратні метри. Це про:
- повернення довіри до держави: бо коли людину чують і допомагають вона залишається;
- локальну економіку: будівництво нових районів це робота, інвестиції, інфраструктура;
- післявоєнну відбудову: стратегія дає шанс не просто “заліпити дірки”, а створити нову модель де громади самі визначають, що і як будувати.
Коли ВПО отримує житло в новому місті вже не тимчасовість, а нове коріння. І таких історій мають бути тисячі.
А якщо не вдасться?
Без системного підходу ми отримаємо:
- гетто з тимчасових модулів;
- хаотичні забудови без шкіл, транспорту і лікарень;
- розчарування і чергову хвилю еміграції.
Люди, які роками жили в зоні бойових дій, у підвалах, на чемоданах не можуть і далі жити в підвішеному стані. Вони мають право не “виживати”, а повноцінно жити.
Що вже зроблено?
- Проведено установчу зустріч робочої групи з представниками уряду, парламенту, місцевої влади, міжнародних партнерів.
- Залучено експертів з ЄС, Світового банку, ПРООН.
- Визначено ключові напрями: соціальне орендне житло, прозора реєстрація потреб, фінансові інструменти.
Незалежний аналіз: ризики та виклики
Плюси:
- Є політична воля: участь віцепрем’єрів сигнал, що це не “на папері”.
- Є міжнародна підтримка: це одна з умов Ukraine Facility (Реформа №7).
- Є технічна команда, яка вже працює над аналізом потреб і механізмами.
Але є й виклики:
- Україні бракує житлової статистики потрібно створювати нові реєстри з нуля.
- Потреба в житлі гігантська. Якщо не буде прозорості суспільство втратить довіру.
- Важливо уникнути “типової радянської забудови” треба будувати не лише квартири, а середовище для життя: із садками, парками, пішохідними зонами.
Житлова стратегія це не лише про те, де і як житимуть переселенці. Це про те, якою буде країна після війни. Де громадяни не “виживають у зйомній кімнаті”, а живуть у повноцінному місті. Де допомога не приниження, а інструмент повернення до нормального життя. Де житло не лотерея, а гарантований фундамент для тих, хто віддав багато і просить лише можливість почати знову.
І якщо ця стратегія буде реалізована не як політичний проєкт, а як державна відповідальність це стане одним із найважливіших рішень у новітній історії України.
About the Author
