Атака на Київ і Одесу: чому Зеленський вимагає рішучих дій Заходу 

Ніч на 10 червня 2025 року. Київ. Одеса. Понад 300 дронів і ракет. Вибухи в семи районах столиці, пожежі біля пологового будинку, загиблі, поранені. Усе це не вперше, але цього разу інакше. Президент Зеленський називає атаку «однією з найбільших за весь час війни» і публічно звертається до світу з простим і чітким посилом: «Нам потрібна дія. Не співчуття рішення. Не слова зброя».

Цей заклик не емоція. Це діагноз. Для Європи, для США, для всіх, хто підтримує Україну, але втомився від війни. І це момент, коли варто зупинитись і подивитись: чи відповідає Захід і якщо так, то чим саме.

Що сталося і чому це критично

У ніч з 9 на 10 червня Росія здійснила масовану атаку дронами-камікадзе та ракетами. Було випущено щонайменше 315 повітряних цілей. У Києві вибухи в Дарниці, Подолі, Шевченківському районі. В Одесі пряме влучання по пологовому відділенню, пошкоджено транспорт, житло, постраждали мирні жителі.

І хоча більшість ракет і дронів вдалося збити, Зеленський публічно наголосив: навіть збитий дрон це не відсутність наслідків. Це уламки, пожежі, психологічний терор.

Саме тому президент звернувся до Сполучених Штатів, Євросоюзу й інших союзників із вимогою припинити «мовчання» і перейти до реальних дій:

• посилити санкції проти РФ,
• передати більше систем ППО,
• змінити тональність з обережної на рішучу.

Що відповів світ?

США

Публічної реакції Білого дому поки немає. Але журналісти Washington Post і The Times відзначають: в адміністрації тривають внутрішні обговорення щодо нових постачань ППО і стримування поставок зброї РФ з КНДР та Ірану.

Опитування громадської думки в США показують: 62 % американців підтримують нові санкції, попри те що частина суспільства стурбована перенаправленням озброєнь на Близький Схід. Це дає Зеленському підстави говорити напряму і тиснути далі.

ЄС

Європейська комісія вже готує 18-й пакет санкцій проти Росії. У центрі:

• зниження цінового ліміту на російську нафту з \$60 до \$45 за барель;
• обмеження для «тіньового флоту» та суден, що обходять санкції;
• заборона на транзакції з низкою російських банків;
• додаткові заходи проти Nord Stream, логістичних компаній і військових постачальників.

Формулювання фон дер Ляєн чітке: “Force is the only language Russia understands.” Це не дипломатія. Це мобілізація. Після заклику Зеленського швидка відповідь.

Втім, є й внутрішні перепони: Угорщина, частково Словаччина стримують голосування. Але більшість Польща, країни Балтії, Франція, Німеччина підтримують негайне ухвалення.

Чи дійсно це змінює ситуацію?

Санкції не миттєвий інструмент. Вони не зупиняють ракету в повітрі. Але вони підривають те, що цю ракету дозволяє зібрати, зарядити і запустити.

Зниження ціни на нафту на $15 за барель це мільярди втрат для російського бюджету. Це менше грошей на виробництво ракет. Менше грошей на зарплати найманцям. І головне менше стимулів підтримувати війну на внутрішньому рівні.

Передача нових ППО ще критичніша. Бо кожен не збитий дрон це можлива смерть. І тому, як сказав Зеленський: ППО це не військовий ресурс. Це право на життя.

А якщо Захід не відповість?

Тоді матимемо:

• повторення атак, ще масштабніших;
• зниження бойового духу цивільного населення;
• стратегічний ризик для всієї східної Європи, бо Росія сприйме «мовчання» як слабкість.

Зеленський це розуміє тому говорить не “ввічливо”. А прямо.

Зараз не просто момент, коли Україна просить допомоги. Це момент, коли вона вказує на наслідки бездіяльності. Зеленський не апелює до жалю він апелює до відповідальності. Бо в сучасній війні співчуття нічого не змінює. А рішення змінює все.

І якщо західні лідери дійсно вірять у демократію, безпеку й міжнародне право вони мають довести це не словами, а діями. Бо кожен наступний ранок без ППО, без реакції, без санкцій це день, коли мовчання стає співучастю.

І світ це знає. Тепер головне щоб він не мовчав.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts

Читати також:

Нічна атака на Київ: як працюють “шахеди” зі шрапнеллю та що робити в разі ураження Переговори в Стамбулі: чому Зеленський чекає Путіна, а Кремль мовчить Стамбул: переговори чи капітуляція? Що насправді відбувається і що вимагає Росія Рекордна нічна атака та нова фаза війни: що показав обстріл 23 червня