Закон проти «бусифікації»: що змінить кримінальна відповідальність для ТЦК
У червні 2025 року в парламенті з’явився один із найгучніших законопроєктів останніх місяців № 13365. Його суть ввести кримінальну відповідальність за фізичне насилля, погрози або бездіяльність працівників ТЦК під час мобілізаційних заходів. Інакше кажучи, за так звану «бусифікацію».
У цій статті розбираємо:
• чому виник цей законопроєкт;
• що саме в ньому передбачено;
• як він узгоджується з чинним законодавством;
• до чого це може призвести.
Передісторія: чому з’явився закон?
Мобілізація в Україні вимушений крок в умовах повномасштабної війни. Але виконання цього обов’язку нерідко супроводжується фізичним тиском, погрозами, приниженням, а в окремих випадках і відкритими побиттями з боку працівників ТЦК або військових підрозділів. Усе це задокументовано журналістами, правозахисниками, очевидцями.
На цьому тлі нардеп Олексій Гончаренко запропонував доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею, яка б чітко регулювала відповідальність у таких ситуаціях. Законопроєкт подано 11 червня 2025 року.
Що пропонує законопроєкт № 13365?
Законопроєкт передбачає запровадження нової кримінальної статті, умовно «перевищення повноважень під час мобілізаційних заходів».
Документ охоплює три ключові категорії порушень:
1. Невиклик швидкої медичної допомоги в ТЦК
Якщо особі стало зле на території ТЦК, а працівники не викликали або несвоєчасно викликали швидку, передбачено:
- штраф: до 100 000 прожиткових мінімумів;
- виправні роботи: до 2 років;
- обмеження волі: 2–4 роки якщо спричинено втрату працездатності >25%;
- позбавлення волі: до 3 років якщо особа померла внаслідок ненадання допомоги.
Правова кваліфікація: невиконання обов’язків щодо допомоги особі, яка перебуває в підконтрольному середовищі, із тяжкими наслідками.
2. Застосування фізичної сили або знищення майна
Якщо посадова особа або військовий ТЦК:
- застосовує силу до громадянина,
- псує чи знищує його майно у межах мобілізаційних дій
передбачено:
- штраф: 100 000–250 000 прожиткових мінімумів;
- виправні роботи: до 2 років або обмеження волі;
- компенсація вартості майна;
- пониження у військовому званні на 1 ступінь;
- заборона обіймати посади на строк від 1 до 3 років.
Правова кваліфікація: перевищення службових повноважень із застосуванням насилля та заподіянням шкоди.
3. Погрози або тілесні ушкодження
У разі, якщо співробітник ТЦК:
- погрожує вбивством, побоями або заподіянням шкоди здоров’ю,
- реально завдає побоїв чи тілесних ушкоджень,
залежно від наслідків передбачено:
- обмеження волі: 1-3 роки;
- тримання у дисциплінарному батальйоні: до 2 років;
- позбавлення волі: 3-7 років якщо заподіяно повну втрату працездатності;
- обов’язкова компенсація повного лікування;
- пониження у званні на 1-3 ступені, заборона обіймати посади до 5 років.
Правова кваліфікація: службове правопорушення із застосуванням насилля, з настанням тяжких наслідків.
Яка логіка закону?
- Мобілізація не поза законом. Це державна функція, але вона не скасовує права людини.
- Зловживання владою не виняток. Примус без законних підстав є злочином навіть під час війни.
- Система має бути гуманною. Якщо держава вимагає громадянського обов’язку, вона зобов’язана гарантувати захист і гідність.
Читайте також
Як це співвідноситься з чинним законодавством?
Сьогодні подібні випадки можуть формально кваліфікуватися за ст. 365 КК України (перевищення влади), але:
- вона не враховує специфіку мобілізації;
- немає прямого механізму захисту громадянина під час перебування в ТЦК;
- не передбачено відповідальності за ненадання медичної допомоги у таких умовах.
Законопроєкт № 13365 це фокусне уточнення, яке дозволяє відстежувати конкретні порушення в межах воєнного призову.
Які наслідки?
Позитивні:
- Людина отримає правовий захист у межах мобілізації.
- З’явиться реальний стримувальний фактор для свавілля.
- Підвищиться довіра до інституцій, якщо закон буде застосовуватись послідовно.
Ризики:
- Якщо закон не буде застосовуватись це підірве його авторитет.
- Можлива формальна імплементація без розслідувань.
- Потрібне чітке розмежування між законною дією і насильством, щоб уникнути маніпуляцій.
Цей законопроєкт не про «поблажки» під час війни. І не про протидію мобілізації.
Це спроба держави поставити межі дозволеному, навіть у надзвичайний період.
Бо людська гідність, тілесна недоторканність і право на медичну допомогу не припиняють діяти під час війни.
І якщо ми хочемо зберегти не лише державу, а й довіру до неї такі закони потрібні.
Щоб ніхто не зміг сховати кулак за словами «виконую наказ». Бо наказ не звільняє від відповідальності.
About the Author
