
Одеський кінофестиваль 2025: кіно, яке не мовчить
У липні Одеса знову стане сценою не просто кінофестивалю, а культурного опору. Одеський міжнародний кінофестиваль це більше, ніж мистецька подія. Це простір, де країна, обпалена війною, все ще здатна творити, дивувати й говорити про складне.
У 2025 році, попри обстріли, економічні труднощі та постійну тривогу, фестиваль повертається. 10-15 липня саме ті дні, коли в Україні лунатимуть не лише сирени, а й оплески після сильних історій на екрані.
Звідки ми йдемо: коротка історія незламності
Фестиваль народився у 2010 році як мрія дати Україні свій Каннський ривок. За десятиліття він пройшов шлях від локальної події до міжнародного гравця. В Одесі почали знімати, писати, обговорювати. А Потьомкінські сходи стали символом не лише міста, а й самого фестивалю: велич, спадщина, відкритість.
Коли у 2022 році почалось повномасштабне вторгнення, Одеський міжнародний кінофестиваль скасували його переосмислили. У 2023-му і 2024-му він відбувався частково онлайн, частково в Києві, частково в Польщі. І щороку ставав ще більш змістовним. Бо в його центрі тепер не лише арт, а й пам’ять, досвід, боротьба.
Фестиваль-2025: що буде і чим він відрізняється
Національний конкурс
Це українські історії, зняті в умовах війни. У них втома й ніжність, відчай і надія. Це фільми, які не прикрашають дійсність, але не дають впасти. Очікуються дебюти режисерок із Харкова та Чернівців, історії бійців, історії волонтерів, і навіть фільм, знятий у бомбосховищі.
Міжнародний конкурс
Фільми з Польщі, Німеччини, Італії, Франції, Канади все те, що зараз формує голос європейського кіно. Але цього року акцент буде зміщений: на діалог із Україною. Чимало міжнародних стрічок це копродукції або проєкти, натхненні війною в Україні.
Документальні фільми
Справжня кров і піт. Камери волонтерів. Голоси з лінії фронту. І водночас історії про любов, народження, кухню, зв’язок між поколіннями. Бо життя не припиняється навіть тоді, коли гуде небо.
Потьомкінські сходи або символ, що дихає
Якщо безпекова ситуація дозволить, один із головних відкритих показів знову пройде на Потьомкінських сходах. Уперше за роки війни. Це буде ніби ковток свободи: кілька сотень глядачів, живий оркестр, світло на обличчях. Це нагадування, що Одеса жива. І вона не здається.
Film School & Film Industry Office
Фестиваль це ще й навчання та підтримка творців:
- Film School безкоштовні майстер-класи від міжнародних режисерів і сценаристів. Цьогоріч акцент на кіно під час війни, етику зйомок і збереження ідентичності.
- Film Industry Office простір для копродукцій і пошуку партнерів. Тут можна знайти фінансування, презентувати проект, домовитись про покази в Європі.
Для чого Україні фестиваль під час війни?
1. Щоб зберегти себе
Культура це те, що лишається, коли зникає все інше. Саме вона дає сенс навіть тоді, коли раціональні пояснення вже не працюють.
Фестиваль це про пам’ять, про присутність, про людину.
2. Щоб говорити світу
Замість чергових зведень новин фільм, де ти бачиш дитину в укритті, маму на кордоні, батька на передовій. І розумієш: це не статистика. Це конкретні історії. Вони сильніші за новини.
3. Щоб не втратити майбутнє
Фестиваль це не лише про фільми. Це про вибір: залишатись живими емоційно, творчо, культурно. Бо навіть в умовах руйнування ми маємо право і потребу створювати.
Очікувані прем’єри й події
- Відкриття фестивалю: планується стрічка українсько-польської копродукції «Після сну», знята на Київщині.
- Ключові імена: уже анонсовані участь Романа Балаяна, Марисі Нікітюк, і польської режисерки Агнешки Голланд.
- Прем’єра відновленої стрічки 1990-х: українське архівне кіно, відреставроване за підтримки Goethe Institut.
Одеський міжнародний кінофестиваль це доказ того, що культура не “після війни”, а “під час”. Бо війна не забирає в нас право любити, думати, творити. І саме в цьому наша сила.
Якщо ми можемо зібратись разом і подивитись фільм ми ще живі. І ми ще здатні любити, сміятись, плакати значить, ще здатні перемагати.















