Перше золото в жіночій шпазі: історична перемога України на Євро‑2025
13–19 червня 2025 року в Генуї (Італія) відбувся чемпіонат Європи з фехтування. Цього разу українська збірна повернулась не просто з медалями, а з історичним досягненням. Жіноча команда у шпазі (épée) вперше за всю історію незалежної України здобула золото в командному заліку на континентальній першості.
Це не була перемога в умовах тиші. Це була перемога на фоні війни, евакуацій, тренувань у різних країнах і відсутності сталих умов. Але саме ця команда змогла зібратись, виступити бездоганно і довести: українське фехтування не просто тримається на плаву. Вони серед лідерів Європи.
Як усе починалося: Генуя, червень, напруження
Чемпіонат тривав із 13 по 19 червня у ПалаСпорті головній арені Генуї. Українська збірна прибула майже в повному складі. У центрі уваги команда шпажисток, яка раніше не вважалась фаворитом на «золото».
До складу жіночої збірної увійшли:
- Олена Кривицька досвідчена ветеранка;
- Влада Харкова фехтувальниця нового покоління;
- Інна Бровко технічно точна та психологічно стійка;
- Анна Максименко стратег, що координувала ритм.
Вони пройшли кваліфікаційні раунди впевнено. У півфіналі перемогли господарок турніру Італію. А у фіналі збірну Швейцарії з рахунком 45:34.
Чому ця перемога не просто медаль
Шпага ніколи не була флагманським видом для української збірної. Найбільше перемог до цього давала шабля як у командних, так і в індивідуальних заліках. Саме тому це перше золото в жіночій командній шпазі на чемпіонатах Європи особливе.
Українки зуміли переломити хід фінального бою, нав’язати свій стиль і витримати психологічний тиск. А головне довели свою командну взаємодію до майже бездоганного рівня.
Ще два досягнення, про які варто знати
Окрім командного золота в жіночій шпазі, українська збірна виборола ще дві медалі:
- Золото в чоловічій шпазі (індивідуальний турнір) Роман Свічкар, перемога над французом 15:13. Це перше золото в цій дисципліні з 1994 року.
- Срібло в жіночій рапірі (індивідуальний залік) Аліна Комащук, п’ята міжнародна медаль за три роки.
Таким чином, Україна завершила чемпіонат із трьома медалями: двома золотими та однією срібною, і увійшла до трійки найсильніших збірних Європи‑2025.
Що за цим стоїть і чому це не випадковість
Фехтування – це не лише спорт, це характер. А українські спортсмени останні три роки тренуються в умовах невизначеності, тривог, переїздів і обмежених ресурсів. Частина готується за кордоном, частина в Україні, інколи під обстрілами.
Тим не менш, система виявилася стійкою. Її не зламали ані війна, ані логістичні труднощі. За кожною перемогою тривала робота тренерів, федерації, волонтерів і самих спортсменів.
Що далі?
Попереду підготовка до чемпіонату світу та Олімпіади-2028. Цей успіх не фінал, а точка відліку. Шпага повернула собі авторитет, а самі фехтувальниці шанс на стабільну міжнародну кар’єру.
Очікується, що деякі з них отримають запрошення від провідних клубів Європи, а це нові можливості для розвитку.
Це не просто спортивна перемога. Це свідчення сили, витримки і здатності тримати лінію навіть тоді, коли складно.
Українки виграли не лише фінал. Вони довели: навіть у найважчі часи ми можемо бути першими. І ця шпага не лише зброя. Це символ стійкості.
About the Author
Читати також:
Перемога над фаворитами: чому дебют України в Лізі націй з волейболу це не просто спорт 
Штучний інтелект у грі за Україну: як збірна бачить те, чого не бачить ніхто 
Таїсія Онофрійчук здобула срібло на Кубку світу в Баку: як молода українська зірка підкорює світ художньої гімнастики 
Початок нового протистояння: коли погляд важить більше за слова
