Кадрові зміни Зеленського: кого призначили, кого звільнили і чому це важливо
Минулого тижня в Україні відбулася ціла хвиля кадрових рішень: звільнення, переведення, нові призначення. Без гучних заяв і політичного піару, але зі стратегічними наслідками. Зеленський змінив командувача Сухопутних військ, призначив нового Генерального прокурора, повернув людей із полону – і цим подав чіткий сигнал: країна не стоїть на місці. У ситуації затяжної війни, втомленого суспільства та вибагливих міжнародних партнерів – це більше, ніж просто управлінські кроки.
Новий командувач Сухопутних військ: чому змінили Драпатого?
19 червня президент призначив новим командувачем Сухопутних військ генерала Геннадія Шаповалова. Це рішення стало продовженням внутрішніх змін у Генштабі після критики військового керівництва – особливо на тлі трагічного ракетного удару по навчальному полігону, який призвів до загибелі десятків українських бійців. Формально про це ніхто не сказав публічно. Але неофіційно саме тоді почалася дискусія про відповідальність.
Попередній командувач, Михайло Драпатий, перейшов на іншу ключову посаду – командувача Об’єднаних сил. Це не звільнення, а скоріше горизонтальна ротація, але з чітким натяком: в Сухопутних військах потрібна нова логіка.
Хто такий Геннадій Шаповалов?
Шаповалов – кадровий військовий, який останні роки очолював Оперативне командування «Південь». У нього за плечима – досвід фронтового управління, побудови логістики на напрямку Миколаїв-Херсон-Запоріжжя, а також тісна співпраця з партнерами НАТО. Військові описують його як структурного, зваженого, без показової публічності. І саме це сьогодні критично: армії потрібне не медійне, а ефективне керівництво.
Генеральний прокурор: призначення без гучного піару
21 червня Володимир Зеленський підписав указ про призначення Руслана Кравченка Генеральним прокурором України. Рада погодила це рішення ще 17 червня. Воно пройшло без опору, без великого піару – що дуже показово. Після скандалів довкола попереднього Генпрокурора Костіна, нова фігура мала бути непомітною, але ефективною.
Хто такий Руслан Кравченко?
Це юрист із системи, який добре знає, як працює прокуратура – і водночас має досвід у виконавчій владі. Після повномасштабного вторгнення він очолював Київську обласну військову адміністрацію, а до цього працював у прокуратурі Бучі – саме в час розслідувань злочинів росіян після звільнення міста. Згодом він очолював Державну податкову службу.
Його призначення – це ставка на виконавця, який не заважає Офісу президента, але вміє працювати в умовах військової системи. Така фігура потрібна й у внутрішній грі (для контролю за антикорупційними ризиками), і для зовнішнього сигналу: прокуратура працює стабільно.
Обмін полоненими: мовчазна, але важлива перемога
14 червня Україна повернула з російського полону кілька десятків військових. Серед них – поранені, важкохворі, оборонці Маріуполя. Хоча цей обмін не став великою інформаційною кампанією, він був дуже важливим для фронту. По-перше, це моральна підтримка: кожен повернутий боєць – це надія для інших. По-друге, це наслідок переговорів, які ведуться не лише з Росією, а й із посередниками в Туреччині, Катарі та інших країнах.
Такі обміни – доказ того, що попри втому, держава не припиняє виконувати своє головне зобов’язання: повертати своїх.
Актуально
Чому ці рішення зараз?
Три головні причини:
1. Підготовка до складної осені
Фронт потребує перегрупування. Мобілізація триває складно, довіра до управління війною коливається. Зеленський робить ставку на тих, хто може втримати систему без публічних скандалів.
2. Сигнал для союзників
Західні партнери стежать за дієвістю влади не менше, ніж за обороноздатністю. Призначення виконавчих, зрозумілих, неконфліктних фігур – це частина аргументу для майбутніх перемовин про фінансування, поставки зброї, гарантії безпеки.
3. Підготовка до оновлення влади
Хоча вибори формально не на часі, внутрішня зміна в команді Зеленського вже почалась. Очікуються кадрові рішення в уряді, можливе оновлення в Офісі президента, нова логіка в Міністерстві оборони. Призначення Шаповалова і Кравченка – лише перші ланки ланцюга.
Це не просто кадрові перестановки
За кожним призначенням – реальний контекст, реальні завдання і реальні ризики. У мирний час такі зміни пройшли б тихо. У воєнний – вони можуть вирішувати долі не лише інституцій, а й життів.
Україна вчиться діяти в умовах, коли немає права на помилку. І ці кадрові кроки – про одне: тримати лінію. Без зайвого шуму. Але з розумінням, що стоїть на кону.
About the Author
