Україна між демократією та авторитаризмом: що думають громадяни
Половина українців вважає, що країна рухається до демократії. Інша майже половина що до авторитаризму. Що за цими оцінками, чому вони такі різні та що це означає насправді аналітика на основі свіжого опитування КМІС.
Дві України: як розділилася оцінка шляху держави
Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), проведеним у кінці травня на початку червня 2025 року, українське суспільство виявилось практично навпіл розділеним у своїх оцінках політичного курсу країни:
- 50 % опитаних вважають, що Україна рухається до розвитку демократії
- 41 % бачать тенденції до авторитаризму
- Ще 9 % не змогли визначитися
Це не просто цифри. Це маркери розуміння, як люди оцінюють владу, політичні процеси і своє місце в них. А також тривожний сигнал для держави, яка веде війну й одночасно намагається зберігати внутрішню згуртованість.
Хто бачить авторитаризм і чому
Серед тих, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, КМІС поставив додаткове відкрите запитання: у чому саме вони бачать авторитарні риси. Найчастіші відповіді:
- обмеження свободи слова, тиск на медіа 18 %
- концентрація влади в руках однієї особи / групи 14 %
- загальне незадоволення політичними подіями 13 %
- корупція 12 %
- мобілізація, діяльність ТЦК 12 %
- абстрактне обмеження прав і свобод ще 12 %
Інші ознаки авторитаризму такі як відсутність виборів чи переслідування опозиції були названі лише 4 % респондентів кожне. Про справу Порошенка згадали лише 1 % опитаних. Тобто бачення «авторитаризму» у свідомості людей найчастіше не спирається на класичні ознаки політичного режиму (як от: заборона виборів, знищення політичної конкуренції чи утвердження однопартійності). Радше це емоційна реакція на невдоволення рішеннями влади, а не констатація режимних зрушень.
Як пов’язана думка про демократію з довірою до президента
Ключовим чинником, який впливає на сприйняття політичного курсу країни, виявилася довіра до президента Володимира Зеленського.
- Серед тих, хто зовсім не довіряє Зеленському 82 % вважають, що Україна рухається до авторитаризму.
- Серед тих, хто радше не довіряє таких ще більше: 84 %.
- У тих, хто повністю довіряє главі держави 76 % говорять про рух до демократії, лише 7 % бачать авторитаризм.
- Навіть серед тих, хто радше довіряє, оцінки вже менш одностайні: 50 % бачать демократію, але 41 % авторитаризм.
Ці дані свідчать: оцінка політичного режиму в Україні для багатьох українців прямо залежить від рівня персонального ставлення до чинної влади. Це не означає, що люди помиляються. Це показує, що в ситуації, коли формальні демократичні інститути частково припинили функціонувати (наприклад, вибори не проводяться через війну), суспільство починає оцінювати демократію не як інституцію, а як стиль управління.
Чому 50 % все ще бачать демократію
Попри війну, обмеження та критику половина громадян вважає, що країна рухається до більшої демократичності. Це підтверджує інший довготривалий тренд: більшість українців хоче жити у демократичній країні. Наприклад, у попередніх дослідженнях КМІС спільно з NDI (2022–2024) понад 90 % опитаних стабільно заявляли, що підтримують демократичний шлях розвитку держави. Це ціннісний консенсус. Але тут важливо уточнити: прагнення до демократії ≠ відчуття демократії на практиці. Саме тому важливо не лише зберігати демократичні інституції, а й пояснювати суспільству їхнє значення, навіть у складні часи.
Як пов’язане бачення авторитаризму з готовністю до компромісів
Цікаво, що серед тих, хто вважає, що країна рухається до авторитаризму, значно більше людей готові до територіальних поступок у війні з Росією:
- 32 % з них готові визнати окуповані території частиною РФ
- ще 32 % навіть передати Росії нові території, які нині підконтрольні Україні (Херсон, Запоріжжя тощо)
Для порівняння, серед тих, хто бачить рух до демократії, аналогічну готовність висловлюють лише:
- 15 % щодо визнання втрат
- 9 % щодо додаткових поступок
Це означає, що відчуття авторитаризму не завжди маркер політичної зрілості, іноді це реакція на втому, страх чи розчарування. І в деяких випадках навіть підґрунтя для капітуляційних настроїв.
Що показує строкатість відповідей
Коли людям ставили відкрите питання чому саме вони вважають, що країна рухається до авторитаризму відповідей було багато й різних. Часто без конкретики. Часто про особисте розчарування. Це показує:
- немає чіткого уявлення, що таке авторитаризм у сучасному контексті
- часто ці слова форма критики, а не опис реальної загрози
- частина суспільства плутає політичну систему з політичними персоналіями
Що означає цей розрив і що з цим робити
По суті, ми бачимо асиметрію в громадському сприйнятті демократії. І вона небезпечна з кількох причин:
- вона не дає стабільного запиту на реформу інституцій, бо зникає консенсус, у чому проблема
- її можуть використовувати політики, апелюючи до “боротьби з диктатурою”, не маючи реальних аргументів
- вона створює вразливість для інформаційних маніпуляцій, зокрема в умовах війни
Це не означає, що все добре. Це означає, що держава повинна краще комунікувати, звітувати та будувати довіру навіть у межах обмеженого воєнного режиму. Бо відчуття авторитаризму це тріщина, яка згодом може розійтися у прірву.
Опитування КМІС фіксує реальність, у якій громадська думка не є однозначною. Половина українців бачать шлях до демократії, інша частина боїться авторитаризму. Але ключове це те, як саме люди формують свої висновки. Для одних демократія означає довіру до влади. Для інших її брак автоматично сприймається як узурпація. Це виклик не лише для політиків, а й для суспільства загалом. Бо демократія це не просто вибори. Це інституції, прозорість, довіра, діалог і здатність критикувати без руйнування. Якщо ми втрачаємо одне з цього ми втрачаємо все.
Найнебезпечніше у цій ситуації не те, що 41 % бачать авторитаризм. А те, що люди можуть не бачити різниці між авторитаризмом як політичним режимом і незадоволенням окремими рішеннями влади. І тут відповідальність лежить не лише на уряді. А на всій політичній спільноті, медіа, експертному середовищі. Бо демократія це не лише напрямок. Це постійна робота. Інакше будь-який уряд, навіть обраний більшістю, може згодом опинитись під клеймом “авторитаризму” просто тому, що його рішення непопулярні.
About the Author
Читати також:
Штучний інтелект у грі за Україну: як збірна бачить те, чого не бачить ніхто 
Україна на роздоріжжі антикорупційної політики: чому II Антикорупційний форум АПУ має значення 
Дах над головою після війни: як Україна створює нову житлову політику 
Дрони над Росією: чому Україна почала діяти на глибину і що це змінює
