Газ без майбутнього: як «Газпром» втрачає ринки, доходи і вплив

У 2024 році російський газовий гігант «Газпром» видобув понад 416 млрд кубометрів природного газу. Але реалізував лише 355 млрд. Близько 61 млрд кубів не продано, не вивезено, не використано. Це майже стільки ж, скільки Росія щороку експортувала до Німеччини до 2022 року. Запаси залишаються в підземних сховищах, і в них усе менше шансів стати товаром. Для компанії, яка десятиліттями була символом енергетичної могутності РФ, це не просто технічна статистика. Це симптом системної кризи, в якій перетнулися наслідки війни, санкцій, дипломатичної ізоляції й проваленої стратегії переорієнтації на Схід.

Збитки історичного масштабу

У 2023 році «Газпром» зазнав збитків на суму ₽629 мільярдів рублів. Це найбільші втрати компанії з 1990-х. Причина різке падіння експортних доходів. Згідно з оцінками Reuters і Bloomberg, обсяг постачань до Європейського Союзу скоротився до рівня середини 1980-х. Тобто компанія втратила основний прибутковий ринок, який роками формував бюджет РФ і саму логіку «газового впливу» Москви на Захід. Для порівняння: у 2021 році Європа купувала в Росії близько 155 млрд кубометрів газу, тоді як у 2023 менш ніж 40 млрд. Це падіння на понад 70%.

Санкції були лише початком

Європейські санкції після вторгнення Росії в Україну, включаючи зупинку проєктів «Північний потік» і часткову заборону на імпорт, стали ударом по «Газпрому». Але не менш важливо повна перебудова європейської енергетичної політики.

• LNG (зріджений газ) з США, Катару, Норвегії замінив російську трубу.
• Інфраструктура адаптована: термінали, сховища, контракти з новими постачальниками.
• ЄС ухвалив стратегію поступового відмовлення від викопного газу до 2040 року.

Тобто навіть якщо політика зміниться, місця на цьому ринку для Росії вже не буде.

Китай: надія, що не стала контрактом

Після втрати Європи у Кремлі заговорили про «поворот на Схід». Головна ставка Китай. У 2019 році запустили газопровід «Сила Сибіру», який постачає до 25 млрд кубів газу щорічно. Це в рази менше, ніж ішло до однієї лише Німеччини до 2022 року. Наступний проєкт «Сила Сибіру-2», який мав би з’єднати західносибірські родовища (раніше орієнтовані на ЄС) з Китаєм через територію Монголії. Але станом на середину 2025 року контракту на поставки не існує.

Bloomberg, травень 2024:
«Китай не поспішає укладати нову газову угоду. Причина дешевий LNG, стратегічна обережність та прагнення уникнути санкційного тиску».

Китай купує газ дешево. За оцінками аналітиків, ціна в контракті «Сили Сибіру» $270–290 за тисячу кубів, тоді як у Європі 2021 року вона перевищувала $500. Усе це при значно вищих логістичних витратах з боку Росії. Пекін торгується жорстко, усвідомлюючи слабку позицію Москви.

Туреччина, Іран та решта без перспектив

Ще одним напрямком експансії мав стати Південь. Туреччина великий імпортер газу. Але й там «Газпром» стикається з конкуренцією:

• Анкара знижує залежність від РФ, збільшуючи поставки з Азербайджану та LNG.
• Туреччина хоче стати газовим хабом, а не клієнтом. І не готова грати за правилами Москви.

Іран взагалі малоймовірний партнер. Країна має власний профіцит газу, і є конкурентом, а не споживачем. Ціни там нижчі, інфраструктура слабка, а політичні ризики високі.

Внутрішня оптимізація: скорочення замість розвитку

Через зниження доходів «Газпром» скорочує витрати. У 2025 році компанія планує звільнити понад 1 600 працівників центрального апарату. Це один із найбільших етапів оптимізації за останні десятиліття. Водночас уряд РФ вже ухвалив рішення про підвищення тарифів на газ для населення аби компенсувати падіння доходів від експорту.

Український транзит: ще один удар у 2025

Єдиним активним каналом експорту газу до ЄС залишається транзит через Україну. Але контракт на нього закінчується 31 грудня 2024 року. І Україна офіційно заявила, що не має наміру його продовжувати.

Нафтогаз України, квітень 2024:
«З 1 січня 2025 року транзиту російського газу через Україну не буде. Крапка».

Це означає втрату ще близько $6–6,5 млрд щорічного доходу для «Газпрому», якщо нові маршрути не з’являться. А вони не з’являться.

Газ, якого нікому не треба

У результаті понад 60 млрд кубів газу закачано в сховища. Частина з них технічно важко реалізовувана. Запаси ростуть, а попит ні. Це вже не товар, а витрати. «Газпром» продовжує формально називати себе «національним надбанням». Але це надбання, яке не приносить прибутку. Компанія перетворюється на дотаційний актив. Вона більше не формує політику Кремля вона її відображає: ізоляція, втрата довіри, ставка на примарні союзи.

Втрати «Газпрому» це не тільки наслідок санкцій. Це провал усієї моделі, побудованої на залежності від однієї труби, одного ринку і одного сценарію: «у Європі немає альтернатив». Тепер альтернатива є. А от для самого «Газпрому» альтернатив немає. Газ є, але ринку нема. Контракти не підписані. Геополітика проти. А час, який ще в 2022 році можна було використати для переорієнтації, втрачено. У 2025 році «Газпром» більше не є «енергетичним щитом Росії». Він символ того, як енергетична імперія може втратити опору всього за три роки. І як стратегічні прорахунки здатні перетворити національний актив на баласт.

About the Author

admin

Administrator

Visit Website View All Posts

Читати також:

Без Угорщини, але з рішучістю. Що насправді вирішили лідери ЄС щодо України Угода під тиском: що стоїть за новим торговельним пактом США та Британії і чому тут з’являється Китай Торг замість принципів: чому Європа готується до «зради Вашингтона» Гуманоїди в рингу: що стоїть за боксерським турніром роботів у Китаї