Чому Одеса головна ціль Путіна: ризики для України та позиція Заходу
У червні 2025 року дискусія про подальший розвиток війни Росії проти України вийшла на новий рівень і геополітичний, і людський. Західні лідери й експерти все відвертіше заявляють: Москва не має наміру зупинятися, а Одеса залишається в центрі планів Володимира Путіна. Та чи є у Росії шанс досягти цієї мети і чому саме зараз союзники підвищують військову й фінансову допомогу Україні?
Чи можливий компроміс із Путіним?
За інформацією Financial Times, у середовищі європейських та американських дипломатів панує скепсис щодо готовності Росії домовлятися про реальне припинення вогню. Навпаки, джерела в західних урядах наполягають: Путін і далі вважає Одесу не просто стратегічним, а «історично російським містом». Для нього її захоплення це не лише питання території, а й символ остаточної перемоги.
Саме з такою риторикою російські офіційні особи останні місяці комунікують із західними переговірниками: жодних поступок, лише чергові претензії на південь України й контроль над портами.
Що показав саміт НАТО в Гаазі?
Один із головних підсумків саміту НАТО, що пройшов наприкінці червня в Гаазі, повернення Альянсу до класичної політики стримування Росії. Учасники домовились не лише збільшити оборонні витрати, а й наголосили на довгостроковій підтримці України.
Особливо важливо: під час саміту відбулася перша від початку року особиста зустріч президента США Дональда Трампа і президента України Володимира Зеленського. За повідомленнями FT та Politico, розмова пройшла конструктивно, і для Києва це важливий сигнал про готовність Вашингтона не відвертатися від українських інтересів навіть у нових політичних умовах.
Військовий баланс: хто на межі виснаження?
Останні звіти західних аналітиків та експертів (зокрема, Financial Times, NYT, ISW) свідчать: обидві армії і російська, і українська вже майже вичерпали свої резерви.
- Росія, за оцінками розвідки, втратила понад мільйон солдатів убитими чи пораненими з початку вторгнення. Проте завдяки мобілізації і перевазі в людських ресурсах, Кремль здатен утримувати нинішню інтенсивність бойових дій ще близько року.
- Україна, за даними FT і NYT, стикається із дефіцитом особового складу та ресурсів. За відсутності масштабної підтримки, лінія фронту може стати вразливою вже цієї осені.
Західні військові чиновники попереджають: якщо Київ не отримає додаткову допомогу, існує ризик “катастрофічного провалу” втрати нових територій і загрози подальшої ескалації.
Одеса більше, ніж місто
Одеський порт останній великий “дихаючий” експортний вузол України. Його захоплення не лише відріже країну від Чорного моря, а й стане фінальним ударом по експортній економіці. Саме тому Путін так активно намагається довести, що Одеса це “історична частина Росії”.
За інформацією західних журналістів та аналітиків (Financial Times, 29 червня 2025), контроль над цим містом розглядається у Москві як головна стратегічна ціль на південному напрямку.
Водночас, як зазначають українські військові експерти (зокрема, Іван Ступак у Суспільне), реальні можливості РФ здійснити цю операцію залишаються під питанням. Після провалів на Миколаївському та Херсонському напрямках, навіть частковий наступ на Одесу вимагає для Росії колосальних ресурсів і гарантії абсолютної переваги в небі й на морі чого Кремль поки не досяг.
Втрати та бойовий дух: фактори тривожності
Паралельно з наступальними амбіціями Росії зростає тиск на Україну через інтенсивність повітряних атак, дефіцит ППО, постійні удари по енергетиці та інфраструктурі. Це не лише фізичний тиск, а й спроба підірвати бойовий дух цивільного населення. Без перспективи перемоги ризик апатії й розчарування підвищується про це говорять і українські психологи, і західні військові радники.
Що змінить поточна хвиля підтримки Заходу?
Підсумок саміту НАТО у Гаазі не просто нові декларації. Країни Альянсу вперше з початку 2024 року анонсували системне збільшення оборонних витрат, у тому числі на нову військову допомогу для України. Ключова умова швидкість постачання та довгострокові зобов’язання, а не разові пакети підтримки. Водночас західні лідери вперше відкрито попередили: без цієї допомоги існує ризик великого відступу, а можливо і втрати ще однієї частини півдня.
Війна Росії проти України входить у фазу, коли вирішальним стає не кількість підписаних декларацій, а реальна швидкість і масштаб допомоги. Захоплення Одеси залишається для Путіна головною політичною метою. Проте реалізувати цей сценарій він зможе лише у разі суттєвого виснаження української армії. Ситуація на фронті вимагає мобілізації не лише ресурсів, а й політичної волі Заходу. У найближчі місяці саме ці рішення визначать, чи залишиться Україна морською державою, чи втратить головний порт. І чи зможе Москва диктувати новий порядок у Чорному морі, чи зазнає стратегічної поразки.
About the Author
