
Польща змінює політику для українських біженців: хто залишиться у притулках після листопада 2025 року
З листопада Польща починає новий етап політики щодо українських переселенців. Рішення уряду про обмеження доступу до центрів колективного розміщення стало однією з найзначніших змін для сотень тисяч громадян України, які були змушені виїхати через війну. Тепер підтримка держави сфокусована лише на найвразливіших пенсіонерах, вагітних жінках і людях з інвалідністю.
Польща з перших днів повномасштабного вторгнення прийняла рекордну кількість українців і стала для багатьох другою домівкою. Проте на третій рік війни держава змушена переглядати підходи до допомоги. На засіданні Ради міністрів 16 липня було схвалено законопроєкт, що передбачає припинення загальної роботи центрів колективного розміщення з 1 листопада 2025 року для всіх, окрім представників захищених груп. Речник уряду Адам Шлапка заявив, що теперішня допомога має змінюватися відповідно до потреб і можливостей країни.
Міністерство внутрішніх справ та адміністрації Польщі наполягає: сьогодні настав той момент, коли держава може зосередити ресурси на підтримці лише найбільш уразливих. За офіційними даними, понад половина мешканців таких центрів вже частково або повністю оплачує проживання й харчування самостійно.
Як це працює зараз і що буде змінено
Система допомоги в Польщі побудована так, що кожен новоприбулий українець має право на безкоштовне проживання в центрі упродовж перших 120 днів. Після цього держава поступово переводить людину на фінансову співучасть. Тепер правила змінюються у більшості воєводств залишаться лише ті, хто справді потребує сторонньої підтримки: люди похилого віку, вагітні, особи з інвалідністю. Всі інші мають шукати житло самостійно або долучатися до альтернативних програм.
Для понад 6 тисяч українців, які не потрапляють до категорії захищених, уряд Польщі запускає програму «Разом до незалежності». Вона передбачає субсидування оренди квартир та організацію курсів польської мови. Гроші на цю програму надає Європейський Союз.
Причин декілька. По-перше, навантаження на соціальні й гуманітарні служби значно зросло, а тривала підтримка сотень тисяч людей вимагає все більших ресурсів. По-друге, більшість переселенців вже певною мірою інтегрувалися у суспільство, мають роботу чи доходи. По-третє, польський уряд вважає за потрібне переходити від екстреної підтримки до стратегії інтеграції, коли люди можуть стати незалежними й брати участь в економічному житті країни.
Офіційно затверджені зміни опубліковані на урядових ресурсах, зокрема у рішенні Ради міністрів від 16 липня 2025 року (джерело: gov.pl). Підтвердження цього рішення також опубліковане провідними українськими й польськими медіа, такими як «Укрінформ» та «Gazeta Wyborcza».
Що кажуть переселенці та громадські організації
Багато людей, які мешкають у центрах, сприймають новину з тривогою. Для деяких це означає втрату останнього стабільного місця проживання. Водночас правозахисники зазначають, що підтримка найбільш уразливих не повинна обмежуватися лише формальними критеріями важливо враховувати особисті обставини кожної родини.
Міжнародні організації, такі як UNHCR та Польський центр міжнародної допомоги, закликають владу зробити процес зміни прозорим і передбачити механізми індивідуальної підтримки для тих, хто залишиться поза системою центрів.
Що відбувається в інших країнах
Польща не єдина країна, яка змінює правила. У Нідерландах із жовтня суттєво підвищується плата за проживання у притулках для українців: одна особа платитиме 244 євро на місяць замість 105, а сім’я з двома дітьми до 488 євро. Якщо біженець мешкає у закладі з харчуванням, витрати можуть сягнути майже 933 євро. Це рішення пояснюють необхідністю вирівняти умови для всіх мігрантів та зменшити навантаження на бюджет.
У Швейцарії влада починає ретельніше перевіряти, з якого регіону України приїхав переселенець. Держава хоче поділити регіони на “безпечні” й “небезпечні” і надавати захист лише тим, хто справді виїхав із зони бойових дій. Якщо людина, маючи статус біженця, понад 15 днів за пів року проведе в Україні, вона може втратити цей статус. Нові правила ще не набули чинності, але уряд веде консультації з ЄС і кантонами щодо конкретного механізму.
Які наслідки для українців
Для частини українських родин у Польщі ці зміни означають потребу швидко адаптуватися до нових реалій знайти житло, влаштувати дітей у школи, оформити допомогу чи знайти роботу. Держава, з одного боку, робить крок до європейської інтеграції й справедливого розподілу ресурсів, з іншого зменшує соціальний захист для тисяч людей, які ще не встигли оговтатись після втрати дому.
Якість допомоги від цього не завжди зростає, а ризики соціального відторгнення залишаються високими. Багато залежить від роботи місцевих органів самоврядування, громадських організацій та здатності ЄС і далі підтримувати гуманітарні програми.
Польща поступово переходить від моделі екстреної гуманітарної допомоги до селективної підтримки й інтеграції. Це відповідає європейським тенденціям, але створює нові виклики для людей, які втратили все через війну. Головне питання найближчих місяців чи зможуть держава та суспільство не залишити за бортом тих, хто досі не зміг стати на ноги в новій країні.















