
Чому падають прямі іноземні інвестиції в Китай: основні причини й наслідки для глобальної економіки у 2025 році
Перший піврічний звіт Міністерства торгівлі Китаю підтвердив: у 2025 році країна пережила найглибше падіння обсягу прямих іноземних інвестицій (ПІІ, FDI) за всю сучасну історію спостережень. За перше півріччя притік ПІІ зменшився на 15,2 % у порівнянні з аналогічним періодом 2024 року до 423,23 млрд юанів (близько $59 млрд). За підсумками 2024 року, зафіксовано ще драматичніший спад 27,1 %, або до 826,25 млрд юанів. Це мінімум з 2008 року, коли почали вести детальну статистику.
Виробничий сектор залучив 109,06 млрд юанів, а сфера послуг 305,87 млрд юанів. Проте навіть такі значні цифри не рятують ситуацію: західний капітал виводиться, а структура інвестицій змінюється.
Падіння ПІІ не випадковість, а закономірний результат глобального перерозподілу ланцюгів доданої вартостіта загострення політичної конкуренції між Китаєм і провідними західними економіками. Від початку 2022 року та особливо після ескалації санкцій і обмежень на передачу технологій у 2023–2024 роках, компанії зі США, ЄС та їхніх союзників переорієнтовують виробництво й капітал на альтернативні ринки Індію, В’єтнам, Мексику.
Як відзначає економіст Лу Тінг із Nomura:
«Головний фактор втрата довіри інвесторів. Вони бояться регуляторних потрясінь і геополітичних ризиків».
Це призводить до «de-risking» політики розосередження ризиків, коли західні компанії мінімізують залежність від одного ринку.
Регуляторна невизначеність та контроль
Додатковим чинником стала жорсткіша регуляторна політика китайської влади: контроль над фінансовими потоками, нові обмеження у сфері кібербезпеки, вимоги до зберігання даних, штрафи для технологічних і освітніх компаній. За словами експертки з міжнародної торгівлі Луїзи Лью (Wall Street Journal):
«Невизначеність навколо правил, штрафи, нові закони про кібербезпеку й обмеження вивозу даних відштовхують інвесторів».
Китай прагне до самозабезпечення, проте для західного капіталу це означає зростання невизначеності і додаткові ризики.
Сповільнення зростання економіки та структурні проблеми
Китайська економіка втрачає динаміку: у 2024 році темпи зростання ВВП знизилися до 5,2 %, а в першому півріччі 2025 року продовжують падати. Ключові проблеми борги муніципалітетів, криза на ринку нерухомості(Evergrande, Country Garden), зниження попиту на житло та загальний тиск на малий і середній бізнес.
Професор економіки Пекінського університету Чжан Цзюнь підкреслює:
«Навіть лібералізація умов для іноземного бізнесу не дає бажаного ефекту без довіри й передбачуваності».
Кому Китай залишається цікавим: сегментовані інвестиції
На тлі загального падіння ПІІ окремі країни держави АСЕАН, Швейцарія, Японія, Велика Британія, Південна Корея, Німеччина навпаки, збільшили вкладення. Зокрема, у першому півріччі 2025 року:
- АСЕАН +8,8 %
- Швейцарія +68,6 %
- Японія +59,1 %
- Велика Британія +37,6 %
- Південна Корея +2,7 %
- Німеччина +6,3 %
Це пояснюється, по-перше, реінвестуванням прибутків дочірніми компаніями (а не створенням нових виробництв), по-друге активністю у специфічних секторах: IT-послуги, фармацевтика, виробництво акумуляторів, хімія.
Як зазначено у звіті KPMG, «майбутнє інвестицій у Китаї це не “масовий приплив”, а сегментований інтерес до окремих галузей із високою доданою вартістю».
Що говорить китайський уряд і як реагує бізнес
Міністерство торгівлі КНР офіційно визнало наявність проблем із притоком інвестицій, заявивши про «роботу над створенням сприятливішого інвестиційного клімату». Водночас, навіть низка нових ініціатив (звільнення від окремих податків, запуск пілотних зон, полегшення виведення дивідендів) поки не повертають довіру глобальних гравців.
«Ми працюємо над створенням сприятливішого інвестиційного клімату, але виклики зберігаються через міжнародну кон’юнктуру», – йдеться у заяві міністерства.
Західні корпорації відкладають або переглядають плани експансії, а великі інвестиційні фонди знижують оцінки прибутковості китайського ринку.
Китай більше не «магніт» для західних інвесторів?
Падіння ПІІ у 2024-2025 роках це не тимчасова турбулентність, а системний виклик для Китаю як глобального інвестиційного центру. На перший план вийшли фактори геополітики, довіри та структурних реформ, а сам уряд змушений відповідати на виклики, які не обмежуються тільки економікою.
Для міжнародного бізнесу Китай залишається ринком можливостей, але вже не «гарантованого зростання», а точкового інтересу. Ризики регуляторних змін, напруженість у відносинах із Заходом і невизначеність економічної політики обмежують приплив нових великих гравців.
Зміна епохи для ПІІ в Китаї вже настала. Які будуть довгострокові наслідки залежить не тільки від рішень Пекіна, а й від нового балансу у світовій економіці.















