Жінки в ІТ після 2024: чому гендерна рівність в українській техіндустрії все ще міф
Світ ІТ та інновацій подають нам як галузь, що рухає прогрес і розмиває традиційні кордони. Але варто зазирнути за блискучі сторінки офіційної статистики і стає зрозуміло: рівність у технологіях в Україні так само далека від ідеалу, як і у більшості традиційних сфер. Фраза “тут немає різниці, хто ти” зручна для маркетингу, але часто вона хибна по суті. Якщо подивитись на участь жінок у штучному інтелекті, квантових дослідженнях, кібербезпеці і особливо на динаміку після 2024 року стає очевидно: феміністичний погляд тут не просто доречний, а й необхідний.
На поверхні ми бачимо ріст жіночої присутності у ІТ: за даними DOU та ІТ-асоціацій, частка жінок у галузі сягнула близько 27% у 2024 році (для порівняння: ще 10 років тому лише 16%). Проте ці цифри часто вводять в оману. У штучному інтелекті, квантових обчисленнях, кібербезпеці, системному аналізі частка жінок коливається в межах 10-13%. У топових ролях (chief AI officer, CTO, CISO, керівники R&D) жінки це поодинокі винятки. Ця статистика підтверджується не лише українськими дослідженнями, а й аналітикою Deloitte, McKinsey та Європейської цифрової обсерваторії.
“Коли дивишся статистику, може скластися враження, що жінок у ІТ багато. Але розподіл по спеціальностях і позиціях відкриває зовсім іншу картину: дівчата це все ще переважно менеджери, HR, аналітики, а не розробниці, архітекторки систем чи керівниці лабораторій”, – наголошує Дарія Голуб, співзасновниця Women Tech Ukraine.
Скляна стеля і зарплатна нерівність: факти, про які не пишуть у підручниках
Гендерний розрив у зарплатах в українському ІТ сягає в середньому 18-20% на аналогічних посадах (дані Djinni, 2024). Чим вища позиція тим більший цей розрив: серед керівниць відділів різниця доходить до 30%. Причини не лише в “материнських відпустках” чи “меншій готовності до ризику”.
- Відбір на керівні позиції часто залишається кулуарним: “своїх” рекомендують, і цими “своїми” рідко стають жінки.
- Відсутність менторства для жінок: у технічних напрямках відчутний дефіцит наставницьких програм, що підтримують не тільки у старті, а й на етапі просування.
- “Скляна стеля” це не просто метафора, а реальність щодня. Лише 8% жінок в українських ІТ-компаніях очолюють технічні департаменти (Women in Tech Ukraine, 2024), а серед фаундерів стартапів у сфері AI/кібербезпеки не більше 5%.
“Я п’ять років слухала, що ‘в цій галузі вже нема гендерних бар’єрів’. Але щойно ти доходиш до порогу прийняття рішень, все знову впирається у старі схеми, уявлення, що ‘жінці важко витримати тиск’. Парадокс у тому, що саме це середовище вчить бути гнучкою, швидкою і сильнішою за багатьох колег”, – ділиться досвідом Анна Ревенко, керівниця R&D з розробки машинного навчання.
Актуально
Вижити, а не “прикрасити звітність”: реальні стратегії успішних жінок
Жінки-лідерки у високотехнологічних компаніях це не просто винятки. Це жінки, які виживають попри.
Їхня реальність це стратегічна самоосвіта, активна участь у хакатонах, нетворкінг і, головне, взаємопідтримка.
- Публічність і видимість ключ до легітимності. Чим частіше експертка виступає, коментує у професійному середовищі, тим менше питань щодо її експертизи.
- Менторство і жіночі спільноти критично важливі. Тут діляться не лише знаннями, а й ресурсами для виживання і розвитку.
- Неперервна самоосвіта: багато жінок сертифікуються у топових університетах, вчаться на міжнародних онлайн-курсах, що дозволяє залишатися в темі навіть під час декрету чи пауз у кар’єрі.
- Готовність відстоювати свою цінність.“У мене не було жодного разу, коли мене взяли у складний проєкт без доведення власної компетентності. Але як тільки це доводиш тебе вже рекомендують, і тоді твоя стать стає другорядною. Але дорога до цього вдвічі довша”, розповідає Марина Тарасенко, спеціалістка з кібербезпеки.
Чому Україна не може дозволити собі втрату жіночого інтелекту в технологіях
На тлі демографічних змін, трудової міграції й війни Україна просто не має права ігнорувати потенціал жінок у науці й інженерії. Наявність жінок у технічних командах підвищує рівень інноваційності, гнучкості і “довгого дихання” компаній (McKinsey, DOU Research). Більш різноманітні команди здатні краще адаптуватися до нових викликів і створювати продукти для ширшої аудиторії.
Але сьогодні основна загроза відсутність системної підтримки:
- Державні стипендії та гранти для дівчат у STEM залишаються недостатніми.
- Освітні програми в регіонах часто відстають від сучасних вимог, а дівчат досі “перенаправляють” у гуманітарні спеціальності.
- “Гендерні стратегії” у компаніях часто завершуються на рівні KPI для HR, а не справжньої підтримки та просування.
Що змінити
- Гендерний аудит у компаніях: не декларативно, а з прозорим оприлюдненням даних про склад команд, зарплати, кількість жінок на керівних посадах.
- Розвиток менторських програм і жіночих технічних ком’юніті.
- Державна підтримка через гранти, конкурси, освітні ініціативи для дівчат з малих міст.
- Освіта без стереотипів: із дитсадка про “інженерку” й “програмістку”, не тільки про “принцесу” чи “вчительку”.
- Публічне висвітлення успіху жінок-технологинь: більше кейсів, більше інтерв’ю, більше “своїх облич” для нових поколінь.
Міф живе доти, доки зручний для системи
Жінки в українському ІТ це не просто частина тренду, це необхідність для країни, яка будує майбутнє під час війни й після неї. Гендерна рівність у технологіях почнеться лише тоді, коли системна дискримінація стане настільки очевидною, що її вже не можна буде ігнорувати навіть у пресрелізах. Історії лідерок це не привід розслабитись, а сигнал для рішучих змін. Бо рівність це не про героїзм одиниць, а про можливість для кожної і кожного.
А феміністка в ІТ це вже не виняток, а індикатор зрілості суспільства. Україна має шанс це довести, якщо не сховається за звичними міфами.
About the Author
Читати також:
Чоловіки “втомилися бути чоловіками”? А жінки нарешті можуть бути собою 
Розлучення за ініціативою жінки: чому освічені дружини частіше йдуть першими 
Чому концепція «50 на 50» у стосунках не працює і шкодить жінкам: детальний розбір на фактах 
ЄС продовжив тимчасовий захист українців до 2027 року: що це означає і як працює в різних країнах
