
Владислав Руднєв на Всесвітніх іграх: золото у бойовому самбо та перехід у mma
У серпні 2025 року Ченду приймав Всесвітні ігри головний форум неолімпійських видів спорту. До програми повернулося бойове самбо, де змагалися найсильніші бійці світу у вагових категоріях та змішаних командних протистояннях. Для України це був шанс перевірити глибину школи на великій міжнародній арені і команда скористалася моментом на повну.
У категорії до 79 кг українець Владислав Руднєв провів зразковий фінал проти суперника під нейтральним статусом Ованеса Абгаряна. Рахунок 3:0 це не просто перемога за очками, а демонстрація контролю над боєм від стартової хвилини до фінального gong. Руднєв постійно забирав епізоди за рахунок темпу, таймінгу та грамотного поєднання ударної роботи з боротьбою в клінчі.
Після церемонії нагородження він чітко окреслив особисту планку:
«Моя перемога в Ченду знаменує завершення мого аматорського шляху. Тепер моє прагнення професійне MMA».
Це ключова деталь не емоційний сплеск після золота, а зважений перехід на наступний рівень.
Фінал Руднєва став частиною цілісної картини. У ті ж дні українська команда взяла ще два золота у бойовому самбо Андрій Кучеренко у ваговій категорії 71 кг і Петро Давиденко у 88 кг. Такий пакет результатів важливий з двох причин:
- підтверджує системність підготовки перемоги різних ваг і стилістик;
- додає резонанс у міжнародному медіаполі не одиничний спалах, а тренд.
Хто такий Владислав Руднєв: портрет чемпіона
Владислав Руднєв представник київської школи єдиноборств, один з найтитулованіших українських самбістів свого покоління. У його активі чотири титули чемпіона світу з самбо і три титули чемпіона Європи. Окрема лінія професійне MMA, де Руднєв іде з бездоганною серією перемог та демонструє адаптивний стиль: поєднує тактичну дисципліну самбо з ударним арсеналом і роботою в партері.
Кілька рис, що пояснюють його стабільність на піку:
- баланс ризику не форсує події там, де це не дає позиційної переваги;
- робота першим номером нав’язує свою швидкість і ритм;
- переходи між рівнями бою швидко комбінує ударні серії з переведеннями.
Тактика фіналу: чому 3:0 виглядає закономірно
Ключ до перемоги контроль дистанції та зрив плану суперника. Абгарян намагався втягнути бій у силову боротьбу з вибуховими входами, але Руднєв розбивав ці наміри:
- зустрічав джеби й кроси на вході,
- «ламав» клінч короткими атаками й виходами по діагоналі,
- забирав очки за активність там, де опонент робив паузи.
Сума дрібних виграшів у кожному мікроепізоді і дала великий рахунок на табло.
Що означає це золото для українського самбо
По-перше, відновлення суб’єктності: українська команда на Всесвітніх іграх не статисти, а ті, хто формує порядок денний дисципліни. По-друге, кадровий резерв: одночасні перемоги в різних категоріях індикатор глибини та конкуренції всередині країни. По-третє, міст у професійні ліги: коли лідери аматорського самбо переходять у MMA, вони несуть із собою школу, темп і впізнаваність.
Перехід у MMA: чому це логічний крок саме зараз
Для Руднєва перехід у професійне MMA не експеримент, а наступний етап побудови кар’єри. Йому є що перенести з самбо:
- контроль корпусу та центру ваги перевага в клінчі й у «борцівських» обмінах;
- економний рух і таймінг цінується у тривалих боях;
- психологічна дисципліна готовність вигравати раунд за раундом, не полюючи за випадковим нокаутом.
«Після Ченду фокус на професіоналах» це стратегія, в якій аматорські титули стають стартовим капіталом, а не тягарем.
Золото Всесвітніх ігор для Владислава Руднєва це закриття аматорської глави на максимальній ноті. Для українського спорту сигнал про зрілість системи: коли твої лідери одночасно виграють і планують професійне продовження, це означає, що школа працює правильно. А для глядача чесна відповідь, чому рахунок 3:0 у фіналі не випадковість, а результат характеру, інструментів і роботи над деталями.













