Фламінго: що відомо про нову українську крилату ракету, її дальність і роль у ударах по ВПК РФ
У публічному полі з’явився новий український далекобійний гравець крилата ракета «Фламінго». Проєкт уже супроводжується фото з виробництва, заявами про серійність і дальність до 3000 км з бойовою частиною близько 1000 кг. Частина озвучених параметрів збігається з характеристиками FP-5 від Milanion Group, тож аналітики обережно говорять про ідентичність платформи або глибоку локалізацію. Це не «вундерваффе», але масова проста КР великої дальності саме те, що б’є по російському ВПК у глибині території.
У відкритому доступі з’явилися фотографії двох великих КР на трейлерах, зроблені на українському майданчику. Водночас у публікаціях і коментарях пролунали ключові параметри: дальність до 3000 км, швидкість близько 850-900 км/год (пікова до 950), висота польоту до 5 км, час у повітрі до 4 год, бойова частина до ~1000-1150 кг, розмах крила близько 6 м, максимальна маса при пуску до 6 т. За зовнішністю та компоновкою це дуже близько до FP-5, показаної на одному з провідних оборонних форумів. Виробник FP-5 прямо підкреслює нескладне фіксоване крило, пуск з направляючої й довшу підготовку до старту 20-40 хв як свідомий компроміс на користь ціни і темпів. Одна з найвлучніших оцінок звучить так:
«Концептуально FP-5 зроблена максимально простою. Крило не складається, запуск з направляючої… Підготовка до старту занадто довга цілих 20-40 хвилин. Але це якраз про ціну, простоту та темпи виробництва». У технічній площині «Фламінго» це важка крилата ракета наземного базування з простою архітектурою, «заточеною» під масовість і собівартість, а не під рекордну «невидимість».
З офіційних меседжів наразі пролунало небагато, але тон промовистий. Міністр оборони Денис Шмигальпідтвердив наявність у ЗСУ «далекобійної та дуже потужної» зброї і додав, що деталі оголосять «коли прийде належний момент». Це рамка стратегічної комунікації: підтвердити спроможність, але не розкривати режимні ТТХ і способи застосування. Держава підтверджує наявність класу, але не «мапить» ворогу точні параметри і вразливості.
Чим «Фламінго» відрізняється від «дешевих дронів» і дорогих КР НАТО
- Проти БпЛА: ключова різниця масо-габарити та бойова частина. Навіть найкращі «далекобійні дрони» з українського арсеналу зазвичай несуть десятки кілограмів вибухівки. «Фламінго» порядку тонни. Це вирішує задачі, де потрібна кінетика і фугасна сила по корпусах цехів, корпусах компресорних, випробувальних стендах, трансформаторних підстанціях, а не лише по «тонким» цілям.
- Проти Storm Shadow/SCALP або Tomahawk: «Фламінго» простіша і, ймовірно, дешевша. Її неправильно порівнювати з «класикою» НАТО за «інтелектом» ГСН і малопомітністю. Натомість це «молоток масового вжитку» під серійні залпи. Показова реакція українського виробника: «“Томагавки”, по-перше, застарілі, по-друге, вони за технічними характеристиками вже набагато гірші… По-третє, вони, у п’ять, здається, разів дорожчі… Це вже серійне виробництво, це не прототип, а повністю українське виробництво».
Концепт «простота + масовість» тут не недолік, а військово-економічна доктрина. Виснажувати російську ППО і бити по ВПК з дешевшею ракетою, але важчою бойовою частиною логічний вибір.
При заявленій дальності до 3000 км на столі опиняються практично всі «нервові вузли» російського ВПК у європейській частині РФ і частина об’єктів на Уралі. Для масштабу:
- Київ – Москва ~750 км.
- Харківська область – Єлабуга (дрони «шахед») ~1400 км.
- Харківщина – Іжевськ («Купол») ~1300 км.
Цікавинка для тих, хто «на тому боці»: побудувати щільну «парасольку» ППО на такій площі фізично неможливо. Так, об’єктова ППО прикриє найважливіші заводи, але масовані, ешелоновані залпи з нав’язуванням хибних цілей і бпла«забивальників» каналів неминуче створюватимуть «вікна». Для українського читача це означає: так, можна діставати глибоко і боляче питання темпу виробництва і тактики застосування.
Справедливо зауважити: велика за ЕПР, відносно «швидка, але не надзвукова» ціль на висотах до 5 км це не «невидимка». Її бачитимуть радіолокаційні пояси та зможуть супроводжувати зенітні системи від старших до нових поколінь. Але:
- Масована одночасність + різні маршрути + гра рельєфом + РЕБ знижують пропускну спроможність ППО і піднімають вартість перехоплення.
- Висока БЧ означає, що навіть невелика частка проривів дає суттєвий ефект.
- Об’єм Росії і довжина комунікацій роблять «килимову» оборону нереалістичною без втрат у інших секторах.
Основний ризик не «зб’ють/не зб’ють», а «скільки прорветься». У грі на виснаження ППО перевага у того, хто швидше і дешевше поповнює ракетний парк.
Що ще треба підтвердити
Щоб журналістика залишалася журналістикою, важливо відокремити заявлене від підтвердженого:
- ТТХ. Публічної офіційної «брошури» з повним переліком ТТХ поки немає. Значна частина цифр збігається з FP-5, що пояснює обережні формули типу «ймовірно ідентична/локалізована».
- Серійність. Лунають впевнені меседжі з боку промисловості та фото з ракетою, але обсяги і темпи непублічні.
- Бойові пуски. Є відео і заяви про випробувальні та бойові застосування, однак широкої незалежної верифікації (з геолокацією/фото наслідків) поки небагато.
Сенс у зваженій подачі. Правильно писати: «заявлено», «за даними виробника/галузевих медіа», «відповідає платформі FP-5». Це чесно і водночас дає читачеві повну картину.
У ХХІ столітті перемагає не лише «розумна ракета», а й економіка залпу. Простота це скорочення циклу виробництва, менше «вузьких місць», локалізація критичних вузлів, ремонтопридатність у полі. На боці України підприємницькі команди, які вміють швидко збирати «ланцюжки» з доступних технологій і гнучко масштабувати випуск. Саме тому в устах експертів з’являються не пафосні, а дуже прагматичні цитати:
- «Це справді проста ракета, її не можна порівняти зі Storm Shadow/SCALP. Але в даному випадку не потрібні якісь дуже складні системи наведення… Тому що потрібно, у першу чергу, знищувати військово-промисловий комплекс Росії» підкреслює волонтер і інженерний консультант.
- «“Томагавки”… застарілі… у них абсолютно все гірше, ніж у сьогоднішніх “Фламінго”… Вони у п’ять разів дорожчі… Це вже серійне виробництво…» додає представник виробника.
Ставку зроблено на «сталеву простоту», яка «доносить» тонну аргументу на потрібну відстань.
Що це означає завтра
- Для фронту: з’являється новий рівень загрози для стратегічного тилу РФ. Це перерозподіл ППО і дорога оборона для ворога.
- Для дипломатії: демонстрація власних далекобійних спроможностей посилює позицію Києва у переговорах щодо доступу до технологій, контрактів «спільного виробництва», страхування ризиків.
- Для промисловості: якщо темп виходу в серію буде утримано, Україна отримає асортиментну лінійку від «розумних» КР союзників до масових «робочих конячок» власної збірки.
«Фламінго» це не міф і не «картинка для переговорів». Це реальний клас озброєння, що поєднує дешевшу простоту з важкою бойовою частиною і дальнім плечем. Саме такого інструмента бракувало, щоб системно тиснути на російський ВПК у глибині, виносячи цінне устаткування, енергоживлення і вузли логістики. Так, у ППО РФ є чим відповідати. Але масовість + тактика + економіка залпу на боці того, хто швидше і гнучкіше.
І якщо «далекобійна та дуже потужна» це тепер не епітети, а виробнича рутина, то для ворога є погані новини: простий інструмент, який можна робити багато, страшніший за «унікальний», якого не вистачає. А для нас це привід для тихої гордості: ми зуміли збирати складне з простого і перетворювати це на стратегію, що працює.
About the Author
