Паливна криза в Росії: що стоїть за дефіцитом, зростанням цін та імпортом з Білорусі
У серпні 2025 року Росія знову зіткнулася з тим, чого вона не визнає офіційно, але що добре відчувається в регіонах: дефіцитом пального. Після серії ударів безпілотників по нафтопереробних підприємствах, зупинки низки ключових НПЗ та падіння бюджетних доходів, уряд РФ змушений вдаватися до екстрених заходів, включно з закупівлями пального в Білорусі. Ситуація ілюструє не просто локальний дефіцит, а комплексну системну деградацію енергетичної інфраструктури РФ на тлі війни та санкцій.
У серпні обмеження на продаж бензину фіксуються один за одним у різних регіонах Росії. Зокрема, у Сахалінській області, включаючи Курильські острови, з 20 серпня введено нормування не більше 10 літрів на людину. У пріоритеті залишаються спецслужби, аварійно-рятувальні підрозділи та критична інфраструктура. Для звичайних громадян черги, обмеження й невизначеність.
Служба зовнішньої розвідки України повідомила:
“Після Криму, Забайкалля та Примор’я дефіцит бензину дійшов і до Курильських островів. У регіонах один за одним вводять обмеження на продаж пального.”
За даними ЗМІ, ситуація на місцях виглядає гостро: довжелезні черги на АЗС, зростаюча напруга серед водіїв, зниження доступності пального для цивільних.
Закупівлі в Білорусі: вимушений крок Кремля
Паралельно російський уряд терміново активізував закупівлі пального в Білорусі. Концерн “Белнефтехим” повідомив про різке зростання попиту з боку російських компаній у другій половині серпня. Білоруські нафтопереробні заводи вже нарощують експорт, реагуючи на економічну вигоду, але також на політичну необхідність підтримати Москву.
Хоч офіційно ці постачання подаються як звичайна комерційна співпраця, фактично йдеться про критичну залежність Росії від імпорту пального, навіть попри власні гігантські запаси нафти.
Удари по НПЗ: втрати, які не компенсувати швидко
Від початку серпня серія ударів безпілотників по російських нафтопереробних заводах призвела до масштабних зупинок. Станом на середину серпня відомо про зупинку щонайменше чотирьох великих НПЗ, серед них:
- Новокуйбишевський НПЗ “Роснафти” (8,3 млн тонн на рік) удар 2 серпня.
- Саратовський НПЗ “Роснафти” (5,8 млн тонн) зупинка 11 серпня.
- Волгоградський НПЗ “Лукойлу” (14,8 млн тонн) один із найбільших у південній частині РФ, зупинений 15 серпня.
- Самарський НПЗ “Роснафти” (8,5 млн тонн) зупинений того ж дня.
Крім того, Рязанський НПЗ найбільший завод “Роснафти”, постачальник пального для московського регіону зупинив приблизно половину своїх потужностей (близько 6,9 млн тонн із 13,8).
Загалом, за попередніми оцінками, нафтопереробна галузь Росії втратила понад 44 млн тонн річної потужності, що становить приблизно 13,5% від загального обсягу (328 млн тонн на рік).
Ремонт пошкоджених підприємств ускладнений через санкції, запроваджені після вторгнення в Україну. Більшість НПЗ РФ орієнтовані на західні технології та запчастини, які більше не постачаються. Зокрема, обладнання для НПЗ потрапило під обмеження вже у першому пакеті санкцій у лютому 2022 року. Це означає, що навіть швидке відновлення не гарантує повноцінного запуску в найближчий час.
Зупинка нафтоперекачувальної станції “Нікольське”: стратегічний удар
18 серпня Сили безпілотних систем Збройних Сил України, у взаємодії з іншими підрозділами, завдали удару по станції “Нікольське” у Тамбовській області. Внаслідок атаки спалахнула пожежа, яка повністю зупинила перекачування нафти по магістральному нафтопроводу “Дружба”.
У Генеральному штабі України наголосили:
“Нафтоперекачувальна станція “Нікольське” є частиною економічної інфраструктури РФ, котра задіяна у забезпеченні російських військ. Сили оборони України послідовно працюють над зниженням воєнно-економічного потенціалу РФ.”
Реакція Угорщини: скарги й звинувачення
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив, що через атаку України зупинилися поставки нафти з Росії до Угорщини. Він не уточнив, про який саме нафтопровід іде мова, однак публічно звинуватив Київ і Брюссель у «втягуванні Угорщини у війну». У відповідь на це глава МЗС України Андрій Сибіга наголосив:
“Росія розпочала війну і відмовляється її припинити, тоді як Угорщина зберегла залежність від Москви навіть попри повномасштабне вторгнення.”
Актуально
Пальне дорожчає: історичні рекорди цін
За наявними біржовими даними, ціни на бензин Аі-92 і Аі-95 зросли з початку року на 40% і 50% відповідно. На 19 серпня вартість тонни пального становила:
- Аі-92 – 71 970 рублів за тонну.
- Аі-95 – 81 337 рублів за тонну.
Це історичні рекорди, які відображають не тільки внутрішню нестабільність, а й загрозу довгострокового дефіциту.
Бюджетна діра та зменшення доходів: енергетичний провал
У 2025 році доходи федерального бюджету РФ від нафтогазового сектору скоротилися на 19% до 69,2 млрд доларів. Причини:
- Падіння ціни на нафту Urals на 18,4% до 60,37 доларів за барель.
- Зміцнення рубля на 45% з 113,71 до 81,25 за долар США.
- Скорочення експорту газу до ЄС на 50% до 9,93 млрд кубометрів.
Уряд РФ уже переглянув прогноз нафтогазових надходжень на 2025 рік, зменшивши його на 24% до 104,4 млрд доларів замість раніше очікуваних 137,3 млрд.
Видатки ростуть: війна як пріоритет
На тлі зниження доходів державні видатки зросли на 20,2%, тоді як доходи лише на 2,8%. Військові витрати сягнули 6,3% ВВП, що стало найвищим показником з часів Холодної війни. Для компенсації дефіциту уряд планує використати 447 мільярдів рублів із Фонду національного добробуту це приблизно десята частина всіх ліквідних резервів.
Серпень 2025 року став індикатором критичної нестабільності в енергетичній системі Росії. Поєднання ударів по інфраструктурі, санкцій, дефіциту обладнання, зниження експортних доходів і зростання витрат на війнустворює ланцюгову реакцію. Вимушений імпорт пального з Білорусі, рекордні ціни на бензин, регіональні обмеження та політичні скарги сусідів усе це не окремі симптоми, а ознаки глибокої, системної деградації. І хоча Росія поки здатна латати дірки в системі за рахунок резервів, ресурс часу та довіри до внутрішнього ринку стрімко скорочується. Питання не лише в тому, скільки тонн бензину не вистачає а в тому, наскільки глибоко вже проїдено стратегічний запас міцності.
About the Author
