
Тарифи на комунальні послуги в Україні 2025: чому підвищення неминуче та як це вплине на родини
Питання підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги знову стає одним із найгостріших у публічному порядку денному. Влада не приховує: здорожчання для населення неминуче, але це рішення відкладається до завершення війни. При цьому аргументи і фінансових інституцій, і урядових структур зводяться до одного низькі тарифи більше не працюють на стабільність економіки.
Національний банк та уряд відкрито визнають, що “зростання тарифів на ЖКГ та цін на електроенергію є неминучим кроком для стабілізації економіки”. Перший заступник голови НБУ Сергій Ніколайчук прямо наголошує:
“Якщо кілька років якісь тарифи не змінюються, а потім вони піднімаються в рази, то це не та ситуація, яка дозволяє нам належним чином управляти інфляційними процесами.”
Тривала тарифна “заморозка” створює додаткові ризики бюджетні втрати від субсидування, зростання боргового навантаження, розбалансування інфляції. Ніколайчук відверто: “Рано чи пізно це все одно треба буде вирівнювати.” На думку представника НБУ, передбачувана тарифна політика це ключ до керованості витрат і планування бюджету. Неодноразово у звітах НБУ закликає уряд повертати ринкові ціни для населення якомога швидше.
Вартість електроенергії: прогнози уряду та сценарії для родин
Наразі в уряді вже закладають подальше підвищення цін на електроенергію для побутових споживачів. Прогноз Міністерства економіки на 2026-2028 роки: ціни на електрику зростатимуть на 15% щороку (плюс-мінус 5%). Це означає поступовий перехід до більш реалістої ціни, віддаленої від нинішніх соціальних стандартів.
У липні 2024 року Україна офіційно повідомила МВФ про плани додатково підвищити тарифи після завершення війни. “Потенційні заходи реформ, щойно дозволять умови, включають додаткове поступове підвищення тарифів після війни”, – йдеться у листі про наміри до МВФ.
З березня 2022 року в країні діє мораторій на зміну тарифів на газ, гарячу воду та опалення, однак він не поширюється на електроенергію. Тариф на світло для побутових споживачів вже під час війни зріс із 2,64 грн/кВт⋅год до 4,32 грн/кВт⋅год. Ціна мала діяти до 30 квітня 2025 року, але уряд продовжив дію спеціальних обов’язків (ПСО) до кінця жовтня 2025 року. “Громадяни й надалі будуть оплачувати електрику за незмінним тарифом 4,32 грн за кВт⋅год”, – заявив тодішній прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Експертна дискусія: економіка, платоспроможність і соціальні ризики
Частина експертів вважає, що поступове підвищення тарифів неминуче, з огляду на реальну собівартість енергії. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко пояснює:
“Реальна собівартість електроенергії становить близько 6,5-7 грн, і саме до цієї позначки країна поступово наближатиметься. За нинішньої ціни в 4,32 грн щорічне зростання на 20% призведе до того, що за кілька років тариф дійде щонайменше до 7 грн.”
Попенко вважає, що підвищення торкнеться не лише електроенергії, а й газу, тепла та води:
“Головна проблема полягає у вкрай низькій платоспроможності населення. Навіть за відносно “помірного” зростання тарифів у людей просто не буде можливості оплачувати рахунки.”
Інша позиція підвищення тарифів не має економічного сенсу, якщо не вирішити боргову та структурну кризу. За словами директора Центру досліджень енергетики Олександра Харченка:
“Регуляторно і політично ситуація жахлива. Стомільярдні борги на ринку, невиплати, проблеми з фінансами додаються до збитків, яких завдають росіяни. Але вирішення цієї ситуації вимагає великої системної реформи ринку електроенергії, а не підвищення тарифів для населення. … Не розумію сенсу піднімати питання саме про зростання тарифів.”
Борги населення: масштаби проблеми
Високі борги за житлово-комунальні послуги додатковий соціальний ризик. За даними Держстату, станом на середину 2025 року борг українців за ЖКГ перевищив 106,6 млрд грн. Найбільше за тепло та гарячу воду (35,2 млрд грн), газ (32,3 млрд), електроенергію (17,1 млрд), холодну воду (10,2 млрд), управління багатоквартирними будинками (8,8 млрд), вивіз сміття (3,1 млрд). Ця структура боргу підкреслює глибину платоспроможної кризи: навіть нинішній тариф для багатьох родин залишається непосильним.
Підвищення тарифів на електроенергію та житлово-комунальні послуги для населення виглядає неминучим у середньостроковій перспективі. Але головне питання як уникнути нової хвилі соціальної напруги, враховуючи низьку платоспроможність і масштаб боргів. Без системної реформи ринку і адресної підтримки вразливих категорій підвищення тарифів може призвести до ще більшого зростання боргу й соціальної фрустрації.
Україна стоїть перед вибором: ринкові реформи чи посилення соціальної підтримки. Від того, як буде вибудовано тарифну політику найближчими роками, залежить не лише економічна стійкість держави, а й добробут мільйонів родин.














