
Чи витримає українська енергосистема зиму: що змінилося та чому атаки не залишать країну без світла
Війна Росії проти України вже третій рік випробовує на міцність не лише оборону, а й критичну інфраструктуру. Особливо енергетичну систему. Масовані обстріли, ракетні й дронові атаки, пошкоджені станції це щоденна реальність галузі. Напередодні чергової зими українські енергетики й керівництво країни дають стримані, але впевнені сигнали: “Росії не вдасться залишити Україну без світла та тепла”. Чи це справді так? Що відомо про стан енергосистеми і чому ризики залишаються високими навіть попри рекордну підготовку?
Генеральний директор ДТЕК Максим Тімченко у кількох інтерв’ю зокрема іспанському виданню EL PAÍS та українським медіа чітко заявляє:
“Ворог атакує наші об’єкти щодня від першого дня війни. Наша основна задача відновлювати якомога більше генеруючих потужностей.”
За оцінками Тімченка, минулого року понад 90% генеруючої інфраструктури ДТЕК було пошкоджено, але компанія змогла відновити близько 70-80%.
“Ми добре підготовлені до того, щоб пережити зиму: у нас є достатні виробничі потужності, як теплові, так і гідроелектростанції, велика кількість вугілля на складах, а також газ, який ми продовжуємо імпортувати,”– підкреслює очільник ДТЕК.
Влада також підтверджує:
“Нині Україна може виробляти менше половини електроенергії, ніж до війни. Водночас цієї кількості достатньо, щоб країна змогла пройти зиму без масштабних відключень.”
Від ударів до стійкості: чого навчили попередні роки
Минулого сезону українська енергосистема пережила один із найскладніших періодів в історії. ДТЕК, “Укргідроенерго”, “Укренерго” та інші оператори опинилися під безпрецедентним тиском, але зуміли зберегти цілісність системи хоча й ціною частих відключень, аварійних ремонтів та значних збитків.
“Минулого року вони пошкодили понад 90% нашої генеруючої інфраструктури, але нам вдалося відновитися,” – каже Тімченко.
Цього року досвід минулих атак використано для посилення захисту, вдосконалення оперативної координації з ППО та створення резервів.
“Ми можемо, наприклад, передбачити багато з цих атак за допомогою безпілотників або ракет, і це дозволяє нам вносити зміни в режим роботи, щоб мінімізувати збитки,” – пояснює очільник ДТЕК.
Ніч на 10 жовтня стала черговим серйозним випробуванням для енергетиків: Росія завдала масованих ударів по енергетичній інфраструктурі у різних регіонах країни. Вибухи пролунали у Києві, Сумах, Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі, Полтаві, Чернігові та інших містах.
У Полтавській області ворожа атака пошкодила енергетичний об’єкт у Кременчуцькому районі частина регіону залишилась без світла. У Києві відключення зафіксували у шести районах столиці, у Київській області діяли екстрені графіки. Постраждали і об’єкти ДТЕК: кілька теплоелектростанцій компанії отримали серйозні пошкодження.
Чи вистоїть Україна: аналіз резервів і ризиків
За словами Тімченка, компанія вже повернула до роботи 70-80% втрачених потужностей і планує відновити решту до початку холодів.
“Ми добре підготовлені до холодного сезону. У нас є достатні виробничі потужності як теплові, так і гідроелектростанції, значні запаси вугілля та імпортований газ,” – стверджує керівник ДТЕК.
Ключовий виклик не технічний дефіцит, а інтенсивність нових атак і рівень пошкоджень.
“Ми переживемо наступну зиму, як пережили попередні. І рівень страждань нашого населення залежатиме, перш за все, від масштабу російських атак та ефективності наших повітряних сил,” – наголошує Тімченко.
Всі основні цифри, озвучені Тімченком, підтверджені як незалежними ЗМІ, так і профільними урядовими звітами. Дійсно, енергетики зробили усе можливе, щоб підійти до цієї зими максимально готовими.
Величезну роль відіграють накопичені запаси вугілля, оптимізація закупівель газу, нова організація захисту та гнучкіша взаємодія з військовими й ППО. Водночас, як і визнає сам Тімченко, “виживання населення залежатиме від масштабів атак та ефективності наших повітряних сил”.
Росії не вдасться занурити Україну в темряву це оптимістичний, але не безпідставний прогноз. Система зміцніла, запас міцності зріс, координація краща, швидкість відновлення безпрецедентна для умов воєнного часу. Проте жодна підготовка не дає повної гарантії: кожна нова атака це реальний ризик локальних чи навіть регіональних відключень. Відновлення може затягуватись, якщо пошкодження стануть критичними або удари набудуть нової масованої хвилі.
Зрештою, головне питання не лише у потужностях і запасах, а у тривалості й масштабах агресії. Україна готова витримати нову зиму але ціна цієї стійкості залежатиме від динаміки фронту, потужності ППО та солідарності енергетиків.
Оптимізм керівництва енергокомпаній обґрунтований, але обережний: для “зими без темряви” цього року потрібно буде максимум гнучкості, професійності та підтримки держави.















