Скандинавсько-Балтійська ініціатива: новий рівень підтримки України у війні та розвитку оборонної промисловості
Засідання Контактної групи з питань оборони України (UDCG) у травні 2025 року стало майданчиком для появи Скандинавсько-Балтійської ініціативи нового об’єднання зусиль десяти держав, покликаного підняти на новий рівень систему підготовки та оснащення українських військових.
Меморандум про взаєморозуміння підписали Україна, Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія, Польща та Швеція. Це рішення є відповіддю на довготривалі виклики війни та демонструє перехід від ситуативної допомоги до побудови системної багаторівневої підтримки.
“Вдячний країнам Півночі та Балтії за солідарність та послідовну, потужну підтримку. Щиро дякую Норвегії за допомогу та готовність розвивати нашу співпрацю”, – наголосив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Структура та цілі Скандинавсько-Балтійської ініціативи
Основна мета зміцнення обороноздатності України за рахунок колективної експертизи та ресурсів партнерів. Ініціатива охоплює декілька ключових напрямів:
- Проведення навчання українських військових інструкторами країн-партнерів. Це підвищує стандарти підготовки, забезпечує адаптацію новітніх методик та дозволяє оперативно впроваджувати уроки, засвоєні під час бойових дій.
- Оснащення підрозділів озброєнням у масштабах бригади. Фокус не лише на точкових передачах, а на комплексному підході забезпеченні повного циклу боєздатності.
- Підготовка на території Польщі. Польща стає центральним логістичним і тренувальним хабом, що дає змогу оперативно та безпечно здійснювати підготовку значних контингентів.
- Поглиблення оборонного партнерства з країнами Скандинавії та Балтії. Від локальних проєктів допомоги до сталого формату співпраці у сфері безпеки та оборони.
Партнерство з Німеччиною: новий рівень індустріальної співпраці
Важливим сигналом стало також підписання домовленості про оборонно-промислове співробітництво з Німеччиною. Цей крок виводить взаємодію з Берліном за межі постачання техніки, відкриваючи перспективи спільного виробництва та інновацій.
Сторони домовились про:
- Спільне виробництво БМП Lynx та боєприпасів в Україні.
- Ремонт і модернізацію зенітних установок Gepard та танків Leopard.
- Сприяння інноваціям, проведення спільних досліджень і обмін найкращими практиками.
- Участь у навчальних програмах і тренінгах для інженерів, технологів і військових.
“Угода, яку ми підписали, створює основу для розширення двосторонньої співпраці у сфері оборонної промисловості, технологій та інновацій. Вона сприятиме розвитку спільних промислових проєктів з виробництва в Україні БМП Lynx та боєприпасів, ремонту зенітних установок Gepard та танків Leopard”,– зазначає Міністр оборони України.
Внутрішній потенціал і виклики оборонної промисловості України
Окрема лінія питання експорту українського озброєння. За оцінками Української ради зброярів, у 2025 році виробнича спроможність галузі перевищила $35 млрд, але фактичний випуск становив близько $10 млрд. Основна причина залежність від державних замовлень та експортного контролю.
“Експорт на рівні $3-5 млрд може приносити бюджету орієнтовно $300-500 млн податків на рік. Якщо обсяги зростуть до $8-12 млрд, потенційні надходження сягнуть приблизно $0,7-1 млрд на рік. Точні суми залежатимуть від структури контрактів, частки локалізації, умов сервісу і швидкості рішень у сфері експортного контролю”, – підкреслює голова Української ради зброярів Ігор Федірко.
Головний принцип пріоритет ЗСУ, експорт дозволяється лише тоді, коли потреби армії повністю закриті. Такий підхід дає змогу використовувати профіцит для закупівлі дефіцитних позицій передусім у сферах ППО, ракет, артилерійських боєприпасів і сенсорної електроніки.
Актуально
Конкурентні переваги та ризики на ринку зброї
Українська зброя, як зазначає Ігор Федірко, вирізняється “перевіркою боєм, оптимальним співвідношенням ціни й ефективності, швидким циклом виробництва і доставки на фронт, а також інтероперабельністю з платформами НАТО й пострадянськими системами”. Додатково держава пропонує партнерам прозорий режим експортного контролю, локалізацію виробництва та навчання.
Проте галузь стикається з жорсткою конкуренцією, а обсяги експорту визначає не тільки якість продукції, а й оперативність ухвалення рішень у сфері експортного контролю.
Стратегічне значення нових ініціатив
Скандинавсько-Балтійська ініціатива й розширене партнерство з Німеччиною це кроки, які виводять оборонну підтримку України на якісно новий рівень. Вони дозволяють не лише реагувати на виклики війни, а й будувати довгострокову систему модернізації, розвитку індустрії й інтеграції до європейської архітектури безпеки. Однак, ключове питання залишається відкритим: чи зможе Україна утримати баланс між експортом, потребами фронту й внутрішньою модернізацією? Відповідь залежить не лише від суми підписаних меморандумів, а й від здатності втілити ці домовленості в реальні виробничі проєкти, уніфіковані стандарти та якісну підготовку військових.
Зміна формату допомоги це не просто розширення списку партнерів. Це спроба закласти підґрунтя для стійкої оборонної інфраструктури, яка дозволить Україні не лише захищатися зараз, а й розвивати індустрію й стандарти на роки вперед. Від ефективності реалізації цих рішень залежить не тільки перебіг війни, а й місце України на карті світової безпеки у найближчому майбутньому.
About the Author
Читати також:
Як порт Чорноморськ став пілотним проєктом державно-приватного партнерства в умовах війни 
Прямі іноземні інвестиції в Китаї: рекордний спад, нові реалії та реакція бізнесу 
Експорт українського озброєння: реальні можливості, економічний ефект 
Мораторій для бізнесу, нові правила для перевірок та інфраструктури
