Чи вирішать підвищення виплат проблему народжуваності в Україні: глибокий аналіз нових соціальних програм
Уряд анонсував підвищення одноразової виплати при народженні дитини до 50 тисяч гривень у 2026 році. Це найбільше збільшення цієї допомоги за останні одинадцять років. Разом із цим держава обіцяє низку нових соціальних програм від збільшення допомоги для незастрахованих жінок до нових виплат за догляд за дитиною та ініціативи “єЯсла” для малюків від року до трьох. Зростають видатки на соціальний захист родин уряд прагне продемонструвати: держава підтримує тих, хто наважується народжувати в складний для країни час. Проте виникає закономірне питання чи дійсно фінансова підтримка здатна вплинути на демографію? І чи не втрачаємо ми головного, концентруючись лише на розмірах одноразової виплати?
Фахівці з демографії й соціальної політики, серед яких і кандидат економічних наук Світлана Аксьонова, підкреслюють:
“Подібні виплати слід в першу чергу розглядати не як стимулювання народжуваності, а як підтримку тим сім’ям, які в цей складний для суспільства час наважуються на народження дитини.”
В Україні виплати часто трактують як заохочення до народження дітей. Насправді вони лише допомагають пережити період, коли доходи сім’ї падають, а витрати різко зростають.
“Більшість сімей використали ці кошти, аби реалізувати вже існуюче бажання мати більше дітей. Тобто виплати допомогли прискорити чи полегшити прийняття рішення, але не змінили кардинально репродуктивні наміри. Лише поодинокі випадки свідчили, що сім’я народила більше дітей, ніж планувала, розглядаючи виплату як спосіб збільшити доходи.”
Важливий нюанс: різниця між 41 і 50 тисячами гривень у контексті інфляції та цін на товари для дітей символічна. Для більшості родин ця сума не покриває навіть базових витрат у перший рік життя дитини.
Корінь проблеми не у виплатах
Та справжня причина низької народжуваності не лише в грошах. Підвищення виплат, навіть на кілька тисяч гривень, не може компенсувати глибші проблеми. В Україні досі не сформовано культури спільної відповідальності за виховання дитини. Ставлення чоловіків до жінки-матері, участь батька у щоденному житті дитини, виконання обов’язків щодо утримання сім’ї це те, що залишає виплати другорядними. За статистикою, в країні десятки тисяч батьків ухиляються від сплати аліментів, а ще більше від участі у вихованні.
Фраза “не в грошах діло, а в ставленні” тут стає ключовою. Жінка, яка приймає рішення про народження дитини, нерідко залишається з усім тягарем турботи сама. І саме страх залишитись без підтримки, а не низький розмір виплат, часто стає вирішальним бар’єром.
Виплати, що не враховують реалій
Проблема фіксованої суми полягає ще й у тому, що з 2014 року її розмір фактично не змінювався при суттєвому зростанні цін і падінні купівельної спроможності.
“У 2014 році ця допомога дорівнювала 40 прожитковим мінімумам, нині ж лише 20… Це просто “красива цифра”, не врахована до соціальних показників. Через інфляцію вона вже не виконує своєї ролі.”
Експерти пропонують не фіксувати розмір допомоги, а прив’язувати його до прожиткового мінімуму або середньої зарплати. Це дозволило б уникати ситуацій, коли виплата просто знецінюється, а родини залишаються наодинці зі своїми проблемами.
Гроші це частина рішення, але не головна
Жодна країна Європи не подолала демографічну кризу лише за рахунок грошей.
“Навіть якщо завтра в Україні відбудеться “демографічне диво” й рівень народжуваності різко підніметься до 2,1 дитини на жінку, нам знадобиться щонайменше 40 років, щоб стабілізувати чисельність населення. А от міграція дозволяє швидше закрити ці “демографічні прогалини”.”
Ключове для змін системна політика сімейної підтримки, реальна відповідальність обох батьків, ефективні механізми стягнення аліментів, зміна суспільної думки про роль батька й матері. Потрібна комплексна робота держави, освіти, медіа, соціальних служб і самого суспільства.
Підвищення виплат правильний крок, який може частково полегшити старт нового життя в родині. Але це не вплине на рішення про народження дитини, якщо в країні не зміниться головне менталітет і відповідальність чоловіків, підтримка з боку батька, рівноправне партнерство в сім’ї. Саме це, а не розмір виплати, визначає готовність жінки наважитись на материнство. Без зміни ставлення до жінки-матері, без реальної підтримки з боку держави та суспільства, без роботи з ментальними установками жодна, навіть найбільша сума не стане справжнім стимулом для народження дітей. Тому питання не лише у виплатах. Це про рівень культури, повагу до жінки й дитини, соціальні гарантії й атмосферу довіри, яку може й повинна формувати сучасна Україна.
About the Author
Читати також:
Виплати при народженні дитини 2025: як змінюються правила і хто отримає більше 
Зростання зарплат в Україні: чи відчують українці реальне підвищення доходів 
Дорога освіта-2025: як підвищення цін на контрактне навчання змінює доступ до вищої освіти в Україні 
Що означає підвищення зарплат учителям у проєкті держбюджету на 2026 рік
