Залізничні тарифи, бізнес і баланс державної політики: чому індексація ставок “Укрзалізниці” це більше, ніж питання доходу
У 2025-2026 роках АТ “Укрзалізниця” планує провести індексацію тарифів на вантажні залізничні перевезення спочатку на 27% у 2025 році, а ще на 11% з 1 січня 2026 року. Загальне зростання понад 40%. Такі дані підтверджує Федерація роботодавців транспорту України, вказуючи, що рішення вже схвалено правлінням і наглядовою радою “Укрзалізниці” й очікує формального погодження міністерством. На тлі війни, руйнування інфраструктури та енергетичних проблем цей крок став новим подразником для всього ринку.
Вантажний сегмент “Укрзалізниці” традиційно перекривав збитки пасажирського, який роками був дотаційним. За підсумками 2024 року, прибуток від вантажних перевезень склав близько 20 млрд грн, що дозволило утримати компанію “на плаву”. Проте за всі роки незалежності так і не вдалося розв’язати проблему структурного дефіциту пасажирських перевезень:
“Основна ж проблема “Укрзалізниці” полягає не у рівні вантажних тарифів, а у хронічних багатомільярдних збитках пасажирського сегмента, які десятиліттями перекривалися прибутками від вантажних перевезень”, – наголошують у ФРТУ.
Бізнес-спільнота гостро реагує на новий виток підвищення тарифів. Уже у 2024 році індексація ставок на 37% стала болючою темою для експортерів, а нинішні плани “Укрзалізниці” викликають прямий спротив ключових гравців економіки.
Українська зернова асоціація, Європейська Бізнес Асоціація, металурги, аграрії усі звертають увагу на кілька стратегічних ризиків:
- Підвищення тарифів може змусити підприємства скорочувати виробництво, зменшити обсяги перевезень або зовсім зупинити діяльність.
- Частина вантажів перейде на автомобільний транспорт, що призведе до навантаження на дорожню інфраструктуру, додаткових витрат бюджету та руйнування доріг.
- Зменшиться експортний потенціал та валютні надходження.
- Вартість логістики вже сьогодні перевищує європейські рівні, а у деяких секторах досягає до 40% від собівартості продукції.
Європейська Бізнес Асоціація прямо попереджає:
“Висока вартість логістики залишається одним із ключових стримуючих чинників для експорту… Через підвищення тарифів підприємства змушені знижувати обсяги виробництва або переходити на автотранспорт, що призводить до додаткового навантаження на бюджет країни”.
Вплив на агросектор: конкурентоспроможність під питанням
Для аграріїв ситуація виглядає ще критичніше: після кількох хвиль індексації з 2021 року тариф на перевезення зерна вже зріс майже вдвічі. Додаткове подорожчання призведе до втрати цінової конкурентоспроможності українського зерна на світовому ринку у 2025-му, коли експортна маржа й так мінімальна через війну, це фактично відріже багатьом виробникам шлях на зовнішні ринки.
Українська зернова асоціація наголошує:
“Таке підвищення зробить ціну зерна неконкурентоздатною на світовому ринку, адже експортери змушені будуть знизити закупівельні ціни в зв’язку зі зростанням вартості логістики, і як результат аграрії, які вирощують зерно, зазнаватимуть ще більших збитків”.
Чи справді це шлях до виживання “Укрзалізниці”? Фінансова ефективність і стратегічні альтернативи
Варто нагадати: у 2022-2024 роках компанія вже декілька разів піднімала тарифи, намагаючись перекрити втрати через війну, падіння обсягів і руйнування інфраструктури. Водночас фінансові результати свідчать: навіть після підвищень “Укрзалізниця” залишається у зоні ризику за 9 місяців 2024 року прибуток склав 1,6 млрд грн проти 8,2 млрд грн у 2023 році. Очікуються збитки до 2,5 млрд грн до кінця 2024-го.
Критики індексації вказують:
“Основна проблема це не тариф, а неефективність витрат, хронічна дотаційність пасажирських перевезень і слабка робота з операційною ефективністю компанії”.
Бізнес наполягає: доцільніше не піднімати тарифи для вантажного сегменту, а запровадити державне субсидування пасажирських перевезень (як це працює в ЄС), оптимізувати видатки та підвищити операційну ефективність “Укрзалізниці”.
Актуально
Конкурентоспроможність та майбутнє галузі: чому стратегічний вибір це не лише про гроші
Головний виклик втримати баланс між виживанням державної компанії та конкурентоздатністю всієї економіки. Якщо залізнична логістика втрачає цінову привабливість, втрачає і свою базу вантажі йдуть на автошляхи, виробництво скорочується, а бюджет недоотримує валютну виручку й податки. Зрештою, підтримувати саму “Укрзалізницю” доведеться вже не через тарифи, а через прямі дотації з бюджету.
Як підсумовує Федерація роботодавців транспорту України:
“Продовження нераціональної політики підвищення тарифів у прибутковому вантажному сегменті з метою покриття збитків пасажирського є стратегічно помилковим рішенням… Такі дії можуть призвести до скорочення вантажної бази залізниці, втрати конкурентоспроможності українських перевезень, появи системного дефіциту коштів і потреби у значних бюджетних вливаннях для підтримки роботи АТ «Укрзалізниця».”
Підвищення тарифів на вантажні перевезення “Укрзалізницею” це не лише боротьба за виживання окремої державної компанії, а й виклик для всієї економіки України. За логікою останніх рішень, фінансовий тягар пасажирських перевезень вкотре перекладається на плечі бізнесу й експорту, а не вирішується системно. У довгостроковій перспективі така модель руйнує конкурентоспроможність і транспортну стійкість країни: підприємства скорочують обсяги, вантажі переходять на автошляхи, дорожнє покриття руйнується, а експортна виручка падає. У підсумку бюджет може втратити більше, ніж отримає від підвищених тарифів. Головний виклик для держави сьогодні знайти нову формулу взаємодії між бізнесом і “Укрзалізницею”. Це означає не просто індексувати тарифи, а відкрити прозору політику фінансування пасажирських перевезень, оптимізувати витрати залізниці, впроваджувати нові стандарти операційної ефективності й чесно говорити про реальні ризики та сценарії для економіки. Якщо цього не зробити ризикуємо опинитися у ситуації, коли залізниця втратить свою стратегічну роль, а держава інструмент впливу на економічну безпеку. Сьогодні ключовий момент обрати не шлях механічного підвищення ставок, а справжнього стратегічного балансу між інтересами держави, бізнесу і суспільства.
About the Author
