Двадцять років банківської системи України: головні кризи, реформи та сучасна стабільність
Українська банківська система за останні два десятиліття пройшла шлях від дикого зростання до очищення, від експансії західного капіталу до масштабних криз, болісних реформ і входу у фазу технологічної зрілості. Кожен із цих етапів залишив глибокий відбиток не лише на ринку, а й на суспільстві. Сьогодні, на порозі 2025 року, фінансовий сектор виглядає найбільш стійким і структуровано зміненим за всю сучасну історію країни.
Початок нового тисячоліття в Україні був періодом, коли банки з’являлися як гриби після дощу. Вже в 2005 році кількість фінансових установ досягла 165. Саме тоді в Україну заходить потужний іноземний капітал. Raiffeisen Bank International придбав “Аваль” за рекордний для того часу 1 мільярд доларів США. Французький BNP Paribas купив 51% УкрСиббанку, а згодом довів свою частку майже до 100%. Угорський OTP став власником Райффайзенбанк Україна, а італійський UniCredit придбав контрольний пакет Укрсоцбанку, сплативши за це понад 2 мільярди доларів.
У цей же час банки змагаються за споживача, розвивають іпотечне, авто- і споживче кредитування. До 50% кредитів видаються у валюті. Саме це “валютне кредитування” у майбутньому стане головним тригером для банківської та валютної кризи.
Глобальна фінансова криза й системна турбулентність (2008-2009)
Світова фінансова криза 2008 року боляче вдарила по українських банках. Девальвація гривні з 5 до 8 за долар спровокувала хвилю неповернення валютних кредитів. За словами В’ячеслава Юткіна, члена ради директорів Національної резервної корпорації, “ще влітку, коли відсотки за депозитами на ринку були на рівні 16-18%, Укрпромбанк пропонував 21-23% під виглядом різних акцій. Це був перший сигнал для ринку”.
Держава змушена рятувати системно важливі банки, рекапіталізуючи Ощадбанк і Укрексімбанк по 1 мільярду гривень кожен. Проте низка великих приватних банків, як-от Укрпромбанк, Родовід Банк і “Київ”, не витримують кризи. Декілька з них переходять під тимчасову адміністрацію, а згодом ліквідуються. Докапіталізація Родовід Банку коштувала бюджету 12,35 мільярдів гривень, а сукупні витрати на його спасіння досягли 19 мільярдів. Однак банк так і не запрацював як санаційний.
Вихід європейських гравців та наростання ризиків (2011-2013)
На цьому етапі відбувається поступовий вихід з ринку частини європейських гравців. Commerzbank продає Банк Форум, Swedbank продає свої активи Дельта Банку. Проблеми із кредитним портфелем і падіння прибутковості спонукають західні банки відмовлятися від українських активів.
Ринок стрімко консолідується. У цей час фінансові установи часто віддають перевагу кредитуванню пов’язаних осіб, а не ринковим позичальникам. Це ще більше погіршує структуру ризиків та готує ґрунт для наступних криз.
Геополітичний шок, війна та “велика чистка” (2014-2016)
Російська агресія й анексія Криму в 2014 році різко поглиблюють кризу. Національний банк України під керівництвом Валерії Гонтаревої запускає масштабні реформи: стрес-тести, очищення ринку, перевірки пов’язаних кредитів. З ринку виводять понад 80 банків. Зі 180 банків у 2014 році до кінця 2017-го залишається лише 96. Саме тоді закладаються нові принципи прозорості й капіталізації, без яких відновлення фінансового сектору було б неможливим.
Націоналізація ПриватБанку: поворотний момент ринку
В грудні 2016 року держава націоналізує ПриватБанк найбільшу фінансову установу країни. За даними НБУ, “97% кредитів банку були видані пов’язаним з акціонерами компаніям”, а дефіцит капіталу оцінено в 5,5 мільярдів доларів. Держава витрачає на докапіталізацію понад 155 мільярдів гривень. Відтоді і донині уряд веде десятки судових процесів із колишніми власниками банку.
Паралельно запускаються реформи корпоративного управління в держбанках, створюються наглядові ради, формується новий підхід до стратегії розвитку.
Діджиталізація і cashless-революція (2017-2020)
2017 рік monobank виходить на ринок як перший мобільний банк без відділень, створюючи новий стандарт сервісу. До 2018 року банк перетинає позначку в мільйон клієнтів і починає приносити прибуток. У цей час українці масово переходять на безготівкові платежі, мобільні застосунки і цифрові сервіси стають основою банківського обслуговування. Навіть під час пандемії COVID-19 банківський сектор проходить випробування без масових банкрутств, а дистанційка пришвидшує впровадження онлайн-кредитування та ідентифікації.
Пандемія, “антиколомойський” закон і нові виклики (2020-2021)
COVID-19 черговий тест для банківської системи. НБУ оперативно підтримує ліквідність, банки переходять на цифрові сервіси, держава приймає “антиколомойський” закон, який робить неможливим повернення націоналізованих банків колишнім власникам. У цей період Яків Смолій подає у відставку, заявляючи про політичний тиск:
“Для нас усіх це було повною несподіванкою… Я вважаю, що вона неадекватна обставинам”, – прокоментував це голова фінансового комітету ВР Данило Гетманцев.
Війна, цифровізація і нова епоха стійкості (2022-2023)
З початком повномасштабного вторгнення Росії Національний банк швидко запроваджує надзвичайні заходи: фіксує курс, обмежує валютні операції, підвищує ставку до 25%. Через декілька тижнів після початку війни 75% банківської мережі відновлює роботу навіть під обстрілами. НБУ змінює валютну політику, переходить до режиму “керованої гнучкості”. У 2023-2024 роках банківський сектор переживає другу хвилю цифровізації.
Андрій Пишний прямо підкреслює: “НБУ не відпустив курс. Ні. Ми не повернулися до режиму плаваючого курсоутворення. Ми наразі цей варіант навіть не розглядали з огляду на структурний дефіцит валюти на ринку та наявний у Нацбанку обсяг міжнародних резервів”.
Націоналізація Sense Bank і частка держави (2023-2025)
Після санкцій проти власників Альфа-Банку (нині Sense Bank) та невдалої спроби продажу, банк переходить у держвласність. Це знову підвищує частку держави в банківському секторі, хоча політика уряду і міжнародних партнерів передбачає її поступове скорочення. Водночас 1 жовтня 2025 року Кабінет Міністрів оголошує про старт підготовки до приватизації держбанків першими мають бути Sense Bank і Укргазбанк.
Сам Андрій Пишний заявив: “Та частка, якою сьогодні володіє держава, є ситуативною. І приріст був вимушеним через націоналізацію Sense Bank. Зараз Укргазбанк і Sense Bank перші в черзі на початок процесу приватизації”.
Сучасний стан: стабільність і фокус на майбутнє
Станом на 2025 рік банківська система України демонструє стабільність, прибутковість і високий рівень стійкості навіть в умовах війни. Чистий прибуток сектора, якість кредитного портфеля, достатність капіталу перебувають на рекордних рівнях, хоча й зберігаються ризики, пов’язані з державною часткою та концентрацією портфеля на ОВДП.
Головна тенденція рух до європейських стандартів регулювання і поступова інтеграція у фінансовий простір ЄС.
Двадцятирічна історія української банківської системи це хроніка масштабних злетів, драматичних падінь, рішучих реформ і технологічної революції. Кожен етап від іноземної експансії й кризи до діджиталізації й воєнної стійкості заклав фундамент для нинішньої моделі сектора: структурованої, контрольованої, і з фокусом на майбутнє. Українські банки пройшли тестування на міцність у найгірших умовах. І нині вони входять у новий етап з досвідом, системною пам’яттю й чітким баченням розвитку.
About the Author
Читати також:
Технологічна трансформація банківської сфери: українські банки у новій ІТ-реальності 
Нові повноваження Мін’юсту щодо банківської таємниці: баланс між державним інтересом і правом на приватність 
Заморожені російські активи: новий етап тиску Заходу для підтримки України 
Криза вступу та майбутнє української вищої освіти: аналіз тенденцій 2025 року
