Великий бізнес під тиском: як податкова політика, тарифи та нові ризики змінюють економіку України
У 2025 році податкові надходження до бюджету України зросли майже на чверть, попри війну, падіння виробництва і суворі експортні обмеження. Однак це зростання не ознака економічного підйому чи стабільності бізнесу. Ключова причина зміна податкових ставок та індексація зборів, а не реальне покращення ділового клімату. Цю ситуацію пояснює фінансова директорка Групи Метінвест Юлія Данкова:
“Зростання податкових надходжень не пов’язане з тим, що великому бізнесу стало легше або з тим, що відбувається економічне зростання”.
Підвищення податкового навантаження пряма відповідь на потреби держави фінансувати армію, утримувати соціальні виплати та виконувати зобов’язання перед громадянами. Та чи можна такою ціною зберегти фінансову стійкість ключових підприємств, від яких залежить економічна міць країни?
Юлія Данкова прямо говорить:
“Податкові надходження зростають через ухвалені наприкінці минулого року зміни законодавства: збільшення ставки військового збору з 1,5% до 5%, а також щорічна індексація ресурсних податків, плати за землю тощо”.
Для більшості великих підприємств ці новації стали додатковим тягарем на фоні складної ситуації з виробництвом, експортом і персоналом. Наприклад, Група Метінвест була змушена зупинити частину потужностей через бойові дії та нестачу персоналу, а дефіцит кваліфікованих працівників вже сягнув 20%. Бізнес скорочує виробництво, проте вимушений платити більше.
Позиція великого бізнесу чітка: потрібні не пільги, а прогнозована тарифна та податкова політика, безпека для інвестицій і державний захист на зовнішніх ринках.
“Для держави великий бізнес має бути пріоритетним напрямком безпекової політики, оскільки саме великий бізнес будує основу для розвитку малих та середніх підприємств та сильної економіки”, – наголошує фінансова директорка Метінвесту.
В умовах війни перед бізнесом стоїть завдання не лише виживати, а й не втрачати персонал і виробничий потенціал. Але для цього потрібна взаємна відповідальність. Бізнес очікує від держави:
- захисту інвесторів і гарантій повернення капіталу,
- підтримки доступу до фінансових ресурсів,
- прозорих та зрозумілих правил гри на ринку,
- реального відстоювання інтересів українських виробників за кордоном.
“Бізнес також чекає від держави відстоювання інтересів на зовнішніх ринках та захист внутрішніх виробників. Цей захист не треба сприймати як політику пільг, це має бути правильне використання можливостей міжнародного законодавства у зв’язку з війною”, – підкреслює Данкова.
Одна з найгостріших проблем тарифи державних монополій. Висока вартість електроенергії та транспортування змушує підприємства зупинятися або втрачати конкурентоспроможність.
“Інгулецький ГЗК не працює через високі тарифи на електроенергію. Кожне наступне зростання цін та тарифів це ризик зупинки інших підприємств ГЗК або втрата ринку збуту”, – зазначає Данкова.
Приватний бізнес не повинен компенсувати збитки державних підприємств, зокрема їхні соціальні функції, через підвищення тарифів. У розвинених країнах соціальні послуги фінансуються з бюджету, а не перекладаються на плечі бізнесу.
У 2025 році експорт залишається головним джерелом доходу для великого бізнесу. Водночас Україна змушена конкурувати з російськими виробниками навіть на європейському ринку, де санкції залишають лазівки для постачання сталі з РФ. Така ситуація знижує доходи галузі і вимагає рішучих дипломатичних кроків з боку держави. Бізнес також стикається з викликами на міжнародних ринках капіталу. Інвестори побоюються війни та жорстких валютних обмежень. Проте компанії, як Metinvest, залучають кредити від фінських і німецьких банків, інвестують у проєкти всередині країни і за її межами, наприклад, у завод із зеленої сталі в Італії. Ще одне вузьке місце відшкодування ПДВ. Автоматизовані системи працюють, але часто держава затримує повернення коштів, щоб “звести баланс” за рахунок великих експортерів. Це підриває довіру і ставить під загрозу стабільність фінансових потоків. Бізнес очікує прозорості й дотримання законодавства.
З 2026 року на експорт української сталі до ЄС вплине механізм CBAM додатковий податок на викиди CO2. Бізнес попереджає: ці витрати будуть суттєвими, і клієнти в ЄС не готові брати їх на себе. Україні потрібне відтермінування цих правил з огляду на воєнний стан та відсутність грантів на модернізацію, які отримували європейські конкуренти. Окрема проблема дефіцит працівників через мобілізацію, міграцію та зниження числа кваліфікованих кадрів. Це не лише внутрішня біда компаній, а й виклик для всієї економіки. Без підтримки держави навіть великі роботодавці не зможуть втримати виробництво на сталому рівні.
Ситуація у великому бізнесі в Україні сьогодні це не про “легкі гроші” чи надприбутки. Це постійний балансування між податковим тиском, тарифами, дефіцитом персоналу та зовнішніми викликами. Бюджет зростає через податки, але майбутнє залежить від того, чи зможе держава стати партнером, який гарантує безпеку, доступ до ресурсів, прогнозованість правил і підтримку експорту. Саме так формується економічний фундамент, на якому триматиметься Україна після перемоги.
About the Author
Читати також:
Кліматичні цілі України під тиском війни: чому бізнес просить переглянути НВВ-2 
Банківський сектор під тиском податків: як надприбутки і фіскальна політика змінюють фінанси України 
Бізнес під тиском: як законопроєкт №12439 може змінити правила для силовиків 
Транспортний безвіз продовжено до 2025 року: що це означає для України та як вплине на економіку
