Спільний контроль над Запорізькою АЕС: чи можливий компроміс у мирному плані
Оприлюднення неофіційного “російсько-американського” мирного плану, одним із пунктів якого стала ідея спільного контролю над найбільшою в Європі Запорізькою атомною електростанцією, викликало в Україні гостру дискусію. Документ, який, за інформацією західних ЗМІ, розроблявся командами США та РФ і складається із 28 пунктів, досі не підтверджено офіційно жодною зі сторін. Проте деталі його змісту вже викликають запитання не лише у політиків, а й у фахівців енергетичної галузі.
Один із пунктів опублікованого плану передбачає відновлення роботи Запорізької АЕС під спільним контролем України та Росії з розподілом електроенергії 50/50 і наглядом МАГАТЕ. Формально цей сценарій вже суперечить останній резолюції МАГАТЕ, де агентство закликає Росію повернути ЗАЕС під повний контроль України. Юридично реалізувати таку схему неможливо й через чинне українське законодавство, яке чітко визначає: у державної атомної станції може бути лише один оператор “Енергоатом”. Проте, на думку експертів головні труднощі не лише у правових бар’єрах.
“За наявності політичної волі, їх можна змінити”, – вважають фахівці, але наголошують: вирішальне значення має технічний стан станції і питання синхронізації з енергосистемами.
Технічні й енергетичні аспекти: чому сценарій спільної експлуатації приречений
Запорізька АЕС до війни виробляла 43% всієї атомної енергії країни і 55% електроенергії в 2021 році. Після окупації навесні 2022 року, знищення Каховської ГЕС і ліній електроживлення, всі енергоблоки перевели у режим “холодного зупину”. Сьогодні станція не виробляє електроенергію вона лише споживає її для охолодження ядерного палива та роботи систем безпеки. Колишня міністерка енергетики Ольга Буславець прямо вказує:
“Там сконцентровані підприємства металургійної, хімічної та цементної галузей. Це все дуже енергомісткі виробництва, які потребують багато електроенергії”.
Додатково, запуск станції був би вигідний і російській стороні: електроенергія раніше постачалась у Крим, а через втрату інших генеруючих об’єктів на Донеччині дефіцит лише зріс. Однак експерти сходяться на думці, що “є ціла низка технічних завдань, які потрібно буде зробити перед запуском. Треба мінімум два-три роки, щоб планомірно розв’язувати ці технічні завдання” (директор з аналітичних досліджень DiXi Group Роман Ніцович). До списку проблем входять діагностика всіх систем, капітальний ремонт, заміна ядерного палива, відновлення охолодження після руйнування Каховського водосховища.
Українська енергосистема з березня 2022 року синхронізована з європейською ENTSO-E, тоді як Росія використовує власну. Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко наголошує:
“ЗАЕС не зможе працювати на дві енергосистеми одночасно. Модернізувати станцію так, щоб вона працювала на дві енергосистеми буде вкрай складно та дорого”.
Геннадій Рябцев, директор спеціальних програм НТЦ “Психея”, звертає увагу, що на синхронізацію з Європою “Укренерго” витратила п’ять років, і повторити цей процес чи забезпечити подвійне диспетчерське управління технічно неможливо.
Після публікації плану відбулося кілька важливих дипломатичних кроків. Президент України Володимир Зеленський разом із лідерами Франції, Німеччини та інших країн Європи намагається переписати документ, який Вашингтон просить узгодити негайно. Європейські лідери закликають США дати більше часу, щоб не допустити ультиматуму та розколу позиції Заходу. Сенатор США Роджер Вікер публічно назвав документ “помилковим і таким, що змушує Україну поступитися територіями диктатору”.
Лідери ЄС та Київ різко відхилили пункти, що стосуються визнання окупованих територій, скорочення армії й відмови від НАТО.
Навіть за умови появи політичної волі, сценарій спільного контролю виглядає технічно нереалістичним, а з точки зору національних інтересів загрозливим. Потенційно це перетворить ЗАЕС на дуже дорогий і складний інвестпроєкт, при цьому станція фізично залишиться на окупованій території. Вашингтон попереджає про ймовірність припинення підтримки, якщо Київ не прийме запропонований план, а самі переговори відзначаються поспіхом і тиском з боку США.
Актуально
Ідея спільного контролю над Запорізькою АЕС виглядає як політична авантюра, далека від реалій енергетики та інженерії. Україна і Європейський Союз однозначно проти таких компромісів:
- це суперечить резолюціям МАГАТЕ;
- неможливо втілити на рівні чинного законодавства й енергетичних стандартів;
- технічно станція не може працювати на дві енергосистеми.
“Для досягнення тривалого миру обидві сторони повинні погодитися на складні, але необхідні поступки. Саме тому ми розробляємо і будемо продовжувати розробляти перелік потенційних ідей для припинення цієї війни на основі пропозицій обох сторін конфлікту”, – заявив державний секретар США Марко Рубіо.
Однак навіть за наявності політичної волі, реалізація спільного контролю над ЗАЕС це багаторічний і вкрай дорогий проєкт, який ризикує стати джерелом нових конфліктів, а не рішенням.
Україна і союзники прагнуть домовленостей, які не перетворять критично важливу інфраструктуру на розмінну монету чи джерело нових ризиків для всієї Європи.
Усе це лише підкреслює: справжня стабільність і довгострокова безпека можливі лише за умови повного контролю України над власними енергетичними об’єктами, а не під дуалізмом чи наглядацькими форматами, нав’язаними політичним тиском.
About the Author
Читати також:
Законопроєкт №9363: автоматичний контроль чи загроза для прав? 
Валютний ринок України: контроль, ризики і “чорні лебеді” на горизонті 
Зарядна станція без посередників: як уникнути переплат і взяти контроль у свої руки 
США вдарили по Ірану: що сталося, чим це загрожує світу і чому Україні варто бути уважною
