Територіальні поступки: що вимагає Росія та яку позицію має Україна
Питання територіальних поступок України стало однією з центральних тем міжнародних перемовин і дипломатичного тиску в 2025 році. Кожен раунд дискусій щодо миру йде не лише про межі на карті, а про майбутнє країни, її суб’єктність і перспективи для мільйонів людей. Кремль не відмовився від максималістичних вимог щодо п’яти українських регіонів і Криму, продовжуючи тиснути на західних партнерів і саму Україну через жорсткі заяви своїх лідерів. Офіційна риторика Росії незмінна: для досягнення миру Київ має юридично закріпити «нові територіальні реалії», що склалися після анексії Криму, Севастополя, «ДНР», «ЛНР», Запорізької та Херсонської областей. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров у вересневій заяві наголосив:
«Має бути гарантований нейтральний, позаблоковий і без’ядерний статус України, як це ніби-то зафіксовано в Декларації про суверенітет 1990 року».
Дипломат акцентує, що стійкий мир, за логікою Москви, неможливий без усунення «основних причин конфлікту», включаючи розширення НАТО й спроби інтегрувати Україну до Альянсу. Лавров підкреслює, що Росія вимагає не лише закріплення статусу захоплених територій, а й відновлення прав російської мови, традицій і ЗМІ на підконтрольних Києву землях. Заяви кремлівського диктатора Володимира Путіна та інших російських чиновників залишаються незмінними від серпневого саміту на Алясці: Москва не продемонструвала жодного відступу, не висунула нових пропозицій і чітко артикулює «цілі СВО» буцімто «будуть досягнуті».
На цьому тлі мирний план Дональда Трампа містить концепцію болісних територіальних поступок, включаючи можливе заморожування конфлікту та відмову від контролю над частиною Донбасу, зокрема такими містами, як Краматорськ і Слов’янськ. За інформацією матеріалів Bloomberg і низки експертних джерел, переговорний процес активно координують представники обох сторін. Спецпредставник президента США Дональда Трампа Стів Віткофф консультувався з головним радником Путіна Юрієм Ушаковим щодо формату пропозицій Кремля. В жовтні 2025 року ця консультація відбулася після «успішного вирішення конфлікту в Газі». Саме Віткофф радив Путіну зателефонувати Трампу напередодні візиту Зеленського до Білого дому й привітати американського лідера з угодою щодо Гази, щоб запустити переговорний процес щодо України.
Після цієї дипломатичної розвідки відбулася двогодинна розмова Путіна і Трампа, яку обидва назвали продуктивною, а команда Віткоффа зустрічалася з іншими радниками Кремля у США. Уже тоді виник проект 28-пунктового мирного плану, що має стати базою для переговорів. Трамп заявив:
«Я з нетерпінням чекаю на зустріч із Зеленським і Путіним, але тільки коли угода про припинення цієї війни буде остаточною або близькою до завершення».
Американський лідер підкреслив, що його команда «домоглася величезного прогресу щодо припинення війни», а сам документ допрацьовано з урахуванням пропозицій обох сторін, залишилося лише кілька принципових розбіжностей. Водночас США наголошують зустріч Трампа із Зеленським і Путіним можлива лише тоді, коли угода буде готова або майже погоджена.
На практиці Україна опинилася в точці найвищого дипломатичного тиску, де доля її територій та політичної суб’єктності стає розмінною монетою в глобальних домовленостях. Росія жорстко відстоює свою лінію, наполягаючи на легалізації захоплених територій і політичних гарантіях для себе, водночас залишаючись непохитною у питанні анексій. США намагаються збалансувати тиск і шукати компроміс між вимогами Росії й українською позицією. Українська делегація та Офіс президента готуються до перемовин, розуміючи, що ціна компромісу може виявитися критичною для майбутнього держави.
Актуально
Територіальне питання в українсько-російській війні виходить за межі простої географії чи політичних гасел йдеться про фундаментальні принципи суверенітету, безпеки й майбутнього всієї країни. Росія не відступає від максималістичних вимог, мирний план США містить пропозиції, які можуть болісно відгукнутися на національних інтересах України. Кожен етап переговорів, кожна заява лідерів це частина великої дипломатичної гри, у якій ціна компромісу надзвичайно висока. Україна стоїть перед вибором: відстоювати свою цілісність і принципи чи йти на поступки заради формального миру. Вирішення цього питання визначить не лише політичний курс на найближчі роки, а й майбутнє національної ідентичності та безпеки для поколінь. Справжній компроміс неможливий без гарантій і безпеки для обох сторін, але саме Україна має право вирішувати власну долю, не стаючи жертвою чиїхось геополітичних сценаріїв.
About the Author
Читати також:
Чи отримає Україна «Томагавки»: що відомо про переговори щодо американських крилатих ракет 
Стамбул: переговори чи капітуляція? Що насправді відбувається і що вимагає Росія 
Росія нарощує військову присутність в Україні: втрати, тактика, реакція світу 
Заморожені активи РФ: чому Росія погрожує ЄС і які наслідки можуть мати спроби використання цих коштів
