Національний кешбек: як одна програма змінила поведінку споживачів і стала тестом на ефективність економічної політики
Український сир став неочікуваним маркером глибинних змін в економічній політиці країни. Саме на цій категорії вперше стало видно, як Національний кешбек витісняє імпорт і піднімає продукцію вітчизняного виробництва у преміальну викладку. Ефект виявився масштабнішим, ніж очікували навіть у самому уряді: у легальний рітейл перейшли не лише сири, а й меблі, одяг та інші категорії товарів, які роками перебували у тіні або поступалися імпорту.
За останній рік програма стала не просто інструментом підтримки українських виробників, а й важливим індикатором того, як споживачі реагують на економічні стимули, і які механізми реально працюють у поєднанні з ринковою логікою. У центрі цього процесу опинилася політика «Зроблено в Україні», яка сьогодні об’єднує п’ятнадцять активних програм підтримки від грантів і компенсацій до доступних кредитів. Але саме кешбек став тим елементом, який найшвидше дав відчутний ефект.
Програма має 7 мільйонів активних користувачів і майже дві тисячі виробників, які приєдналися до системи. Там, де імпорт традиційно домінував, почалися структурні зрушення. Покупці звертають увагу на походження товару, а рітейл на реальний попит. Це породило явище, яке раніше здавалось малоймовірним: українські продукти з’явилися на так званій «золотій полиці» у преміальній зоні викладки, де зазвичай стояли імпортні бренди. Це не просто питання сприйняття. Продажі у легальному сегменті зросли до 10% у низці категорій, бо покупці перемикаються з неофіційних ринків на магазини, які працюють з фіскальними чеками. Рівно тому сир став символічним прикладом: частина обігу відійшла від сірих схем, перейшла у контрольований рітейл і дала додаткові надходження в економіку.
Паралельно з кешбеком діють інші інструменти, які мають ширший фінансовий вплив. Наймасштабнішою за охопленням бізнесу є програма «Доступні кредити 5-7-9%». Щороку нею користуються близько 25 тисяч підприємств. За рахунок 18 мільярдів гривень бюджетного фінансування економіка отримує близько 100 мільярдів гривень кредитних ресурсів. Економічний мультиплікатор цього механізму від шести до семи гривень зростання ВВП на кожну гривню підтримки. Це одне з небагатьох рішень, вплив якого вимірюється не у відсотках, а у разах.
Суттєвий вплив має й програма компенсації 25% вартості української сільгосптехніки та обладнання. Лише за час відновлення у 2024 році аграрії придбали понад 12 тисяч одиниць техніки на суму більш ніж 9,1 мільярда гривень, а держава вже компенсувала майже 1,9 мільярда. Мультиплікатор програми становить 5–6 гривень приросту ВВП на кожну гривню вкладень. Це показує, що підтримка виробництва не менш важлива, ніж стимулювання попиту.
Усе це формує складну картину. З одного боку, програма кешбеку демонструє масштабний попит, дає можливість зібрати безпрецедентний обсяг даних про структуру споживання і реально впливає на вибір покупців. З іншого вона не позбавлена критики. Частина ринку вказує на обмеження: кешбек не працює у мережах, подрібнених на ФОПів, і не охоплює неформальну торгівлю. Керівник парламентського комітету Данило Гетманцев назвав програму «неефективною піар-ініціативою» та закликав перерозподілити кошти на інші інструменти, як-от «5-7-9». Проте офіційна позиція уряду залишається незмінною. Міністерство економіки заявило, що інформація про нібито згортання кешбеку не відповідає дійсності. Зміни в нормативних актах стосувалися технічних аспектів фінансування, а не припинення програми. Уряд продовжив дію експериментальних ініціатив у межах платформи «Зроблено в Україні» до 30 червня 2026 року. У міністерстві підкреслюють: у разі будь-яких змін, що впливають на роботу програми, суспільство буде поінформоване завчасно. Підготовка до чергових виплат триває, оновлюються списки виробників, проводиться аналіз даних про споживання.
Сьогодні аналіз першого року роботи показує ще один важливий аспект: програма дозволила державі вперше побачити реальну структуру покупок українців. Це стало вихідною точкою для корекції політики: у категоріях із високою часткою агресивного імпорту наприклад, у твердих сирах уже сформовано потребу в посиленні підтримки національного виробника. У легкій промисловості та меблях ефект також відчутний: частина покупців демонструє стабільний перехід від імпортних товарів до українських. Однак успіх кешбеку не повинен затіняти інші інструменти. Українська економіка потребує довготривалих стимулів, які працюють не один рік, а п’ять або десять. Тільки поєднання розвитку виробництва, доступного кредитування, модернізації техніки та зміни поведінки споживачів дає стійкий результат. Кешбек став каталізатором цього процесу, але його роль підтримувальна, а не визначальна.
У ширшому контексті програма показала: український споживач готовий підтримувати своє виробництво, якщо створити умови, у яких цей вибір буде не символічним, а економічно вигідним. Рітейл реагує на попит, бізнес на економічні стимули, а держава на зміну реальної статистики. Це замкнений ланцюг, який починає працювати тоді, коли кожен учасник ринку бачить для себе вигоду у легальному секторі.
Національний кешбек став індикатором не лише споживчих настроїв, а й зрілості економічної політики держави. Він показав, що грамотний фінансовий стимул може впливати на структуру ринку, зменшувати тіньовий сектор, підсилювати позиції українських виробників і одночасно формувати дані, потрібні для вибудовування довгострокових стратегій. Водночас програма не є універсальним інструментом: її ефективність залежить від сфери, поведінки рітейлу, податкової дисципліни та самої структури бізнесу.
Українська економіка потребує комбінації інструментів, які працюють у різних напрямках: кредити 5-7-9%, компенсації для виробників техніки, кешбек для споживачів, індустріальні парки, гранти. Така модель дає комплексний вплив, де кожна програма підсилює іншу. Саме тому оцінювати кешбек варто не в порівнянні з іншими програмами, а в контексті його ролі в загальній архітектурі економічної політики.
Головне, що стало очевидним: коли українці мають вибір, підсилений економічною логікою, вони здатні змінювати структуру ринку значно швидше, ніж очікує держава. І в цьому сенсі сир це лише символ. За ним стоїть значно ширший процес: поступове повернення довіри до українського виробництва, формування нової моделі поведінки споживачів і поява реальної конкуренції там, де роками домінував імпорт.
About the Author
