Кадрова криза в Україні: як війна змінює ринок праці та кадрову політику бізнесу
Український ринок праці у 2025 році переживає одну з найсерйозніших трансформацій у своїй історії. Кадровий дефіцит, що почав проявлятися ще до повномасштабного вторгнення, нині став критичною проблемою як для бізнесу, так і для державних структур. Ця ситуація визначає нову логіку роботи з персоналом, а також змушує переосмислити роль стратегії розвитку ринку праці на національному рівні.
Війна, масова міграція, погіршення демографічної ситуації усе це формує гострий дефіцит кваліфікованих кадрів. Вже сьогодні відчувається нестача спеціалістів у медичній, технічній, виробничій сферах. “У нас все ще є близько 8 млн людей віком 18-34, гірше буде через 15 років”, – підкреслює керівниця напряму демографії та міграції Frontier Institute Ольга Духніч. Вона акцентує: 70% бізнесу прямо зараз переживають кадрові проблеми.
Медична сфера особливо вразлива. Генеральний директор медичної лабораторії ДІЛА Олексій Бабич констатує: “Ми відкриваємо відділення, а медсестру не можемо знайти півроку”. Брак кадрів змушує компанії шукати нестандартні рішення: працювати з майбутніми фахівцями ще на рівні училищ, пропонувати конкурентну зарплату (яка за два роки виросла на 70%), вкладати у навчання. Проте навіть ці зусилля не гарантують вирішення проблеми.
Підтримка персоналу: зарплата та нематеріальні цінності
Для утримання фахівців у компанії недостатньо лише підвищувати зарплати. Велику роль відіграють нематеріальні цінності ставлення керівника, якісний зворотний зв’язок, психологічна підтримка. HR-експертка Ілона Пасечник наголошує: “Сказати добре слово, поцікавитися ситуацією, дати зворотній зв’язок це не коштує дорого. Але це утримує працівників, мотивує їх та підтримує в непростий час”. Робота має бути «острівцем стабільності», а впевненість у «білій» зарплаті на картку стає критично важливою.
Ейджизм і нові підходи до формування команд
В умовах кадрового голоду роботодавці змушені переглядати ставлення до вікових груп. Боротьба з ейджизмом стає не лише соціальним викликом, а й практичним кроком для виживання бізнесу. Засновниця фонду «Життєлюб» Тіна Ніколова відзначає: “Найбільш стигматизуються працівники 40+ років у таких сферах як креативний сегмент, вся HoReCa, вся абсолютно б’юті-сфера. Навіть офісна сфера, бо вважається, що гарний офіс-менеджер це молода дівчинка 23 років”. Вона закликає бізнес переглядати стереотипи та активно залучати досвідчених фахівців.
Інвестування у навчання і перекваліфікацію
Професійне навчання стає ключем до оновлення ринку праці. Директорка Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк наголошує: “Найважливіша місія для бізнесу й держави сьогодні це інвестувати у людей”. Держава пропонує безкоштовне навчання та перекваліфікацію не лише для безробітних, а й для людей старше 45 років. При цьому активно впроваджуються короткострокові технічні курси, що дають змогу швидко закривати гострі вакансії. Сергій Савицький, керівник проєкту KSE Pro Tech, акцентує: “Ми сфокусовані на дорослому населенні, а дорослим ми вважаємо людей віку 18+. А далі межі майже немає”.
Актуально
Міграція і майбутні виклики інтеграції
Післявоєнна відбудова потребуватиме залучення трудових мігрантів. “Я сподіваюсь, що ми, як країна, врахуємо це і побудуємо свою інтеграційну інфраструктуру”, – підкреслює Юлія Жовтяк. Відсутність досвіду інтеграції в Україні може призвести до повторення європейських помилок. Це означає необхідність не лише приймати працівників зі сходу та Азії, а й розвивати систему підтримки, навчання та соціалізації.
Кадрова політика в Україні входить у фазу системного оновлення. Дефіцит кадрів, демографічний спад, війна і масова міграція ці фактори формують нові правила гри. Роботодавці вже сьогодні мають переосмислювати стратегії управління персоналом, інвестувати у навчання, формувати інклюзивні колективи та долати упередження щодо віку чи статі. Водночас на державу лягає відповідальність за розвиток інфраструктури для перекваліфікації, ментального здоров’я і адаптації мігрантів.
Головний виклик найближчих років не просто знайти працівників, а створити умови, за яких робота в Україні буде справді конкурентною, стабільною і гідною. Без цього ринок праці й бізнес не зможуть подолати кризу, а економіка отримати необхідний імпульс для відновлення і зростання.















