Листопад, що оголив нерви держави: як бойові операції, удари по енергетиці, антикорупційні розслідування та міжнародні переговори сформували нову реальність для України
Листопад 2025 року став місяцем, коли країна одночасно переживала ескалацію на фронті, внутрішні кадрові потрясіння, удари по критичній інфраструктурі та найгостріші з початку війни дискусії про можливі умови миру. Події накладалися одна на одну, вибудовуючи нову картину реальності, в якій кожне слово, рішення чи атака починали впливати не лише на політичний курс держави, а й на настрої суспільства та його готовність продовжувати боротьбу.
Усе почалося з 31 жовтня, коли спецпідрозділи Головного управління розвідки провели раптову операцію в районах Покровська. Ці території залишаються ключовими для української логістики, тому висадка десанту стала не просто тактичним кроком, а сигналом про зміну динаміки на східному напрямку. Керівник ГУР Кирило Буданов був на місці особисто і прямо заявив, що ця операція «була єдиною можливістю переломити складну ситуацію і дозволити підтягнути основні сили ЗСУ». Для багатьох ця фраза стала маркером серйозності становища: питання полягало вже не лише у стримуванні агресора, а у збереженні стратегічних коридорів, від яких залежить стійкість фронту.
У листопаді внутрішні процеси не менш відчутно впливали на країну. «Укрзалізниця» обмежила рух поїздів до Краматорська, фактично підтвердивши, що ситуація в регіоні залишається напруженою. Людям доводилося долати частину маршруту самостійно, а це ще раз підкреслило, наскільки тісно війна вплітається в побут.
Паралельно росія продовжувала системно бити по енергетичних вузлах. Атака 8 листопада стала однією з наймасштабніших одразу кілька областей опинилися без світла, тепла та води. Порушено роботу транспорту, потяги затримувалися до дев’яти годин, а міста переходили у режим надзвичайної ситуації. Тодішня міністерка енергетики Світлана Гринчук наголосила, що це була «одна з найбільших прямих атак балістичними ракетами на енергетичні об’єкти».
На цьому тлі державу сколихнуло розслідування НАБУ: 10 листопада слідчі оголосили про викриття масштабної корупційної схеми в «Енергоатомі». Йшлося про контроль над фінансовими потоками, системні відкати, неформальних «смотрящих», і масштаби справи стали відображенням давнього конфлікту між оборонними потребами країни та старими схемами, які досі проростають у держсекторі. У справі фігурували відомі прізвища, включно з Тимуром Міндічем та Германом Галущенком. Уже 12 листопада уряд відсторонив Галущенка від посади.
Але найважчим ударом по суспільних настроях стало влучання російської ракети Х-101 у багатоповерхівку в Тернополі. 34 загиблі, десятки поранених трагедія, яка знову показала, що російські удари по цивільних лишаються свідомою тактикою терору.
На міжнародній арені ситуація була не менш тривожною. 20 листопада медіа оприлюднили перелік імовірного мирного плану, який, за даними журналістів, розробили США та росія. У документі були прописані положення, на які Україна не може погодитися без втрати свого суверенітету. Зокрема обмеження ЗСУ до 600 тисяч осіб, де-факто визнання російського контролю над частиною українських територій та заборона вступу до НАТО.
Президент Володимир Зеленський, реагуючи на ці дані, у зверненні заявив: «Або складні 28 пунктів, або вкрай важка зима найважча та подальші ризики. Життя без свободи, без гідності, без справедливості. І щоб ми вірили тому, хто напав уже двічі». Ці слова фактично окреслили рамку дискусії: ціна миру може бути вищою за ціну продовження опору.
На тлі цього США дали Україні тиждень, щоб визначитися. Але європейські лідери прямо заявили, що не підтримають план, який суперечить принципам міжнародного права, та підтвердили свою «незмінну та повну»підтримку України.
Паралельно всередині країни стався ще один політичний злам. 28 листопада голова Офісу Президента Андрій Єрмак подав у відставку після обшуків НАБУ у межах операції «Мідас» та розголосу про ймовірні корупційні зв’язки у питаннях оборонних закупівель. Зеленський заявив, що хоче «перезавантаження Офісу» та прагне, щоб «ні в кого не було питань до України».
Фронтові й політичні процеси безпосередньо впливали на рекрутингові настрої. За даними Lobby X, у листопаді платформа отримала 21 575 відгуків на військові вакансії трохи менше, ніж у жовтні. Зменшилася і кількість самих вакансій, що вказує на структурні зміни в системі комплектування. Водночас зріс інтерес до бойових професій 31% від усіх кандидатів, а також збільшилася частка жінок, які відгукнулися на вакансії 10%.
Популярністю користувалися штабні спеціальності, а також напрями, що потребують ІТ-компетенцій і роботи з БПЛА. Піхота, яка певний період зникала з переліку вакансій, повернулася ознака того, що потреба в особовому складі на передовій залишається високою.
Листопад завершився ще однією масштабною атакою 29 листопада, коли росія обстріляла Київ, Чернігівську, Сумську, Полтавську та Харківську області. У столиці загинули двоє людей, 29 дістали поранення. Без світла залишилися сотні тисяч споживачів, що знову поставило питання про стійкість енергетичної системи взимку.
Фінальна точка місяця переговори між Україною та США у Флориді. Там сторони обговорювали можливі рамки мирної угоди. Штати наполягали на пошуку варіантів, які могли б переконати росію погодитися на перемовини, але відкритим залишилося питання чи будь-яка з таких пропозицій може відповідати національним інтересам України.
Актуально
Узагальнюючи, листопад показав, наскільки багатовимірною стала українська реальність. На одному боці фронт, логістика, удари по енергетиці, необхідність швидких рішень і реакцій. На іншому політичні кризи, антикорупційні розслідування, пошук міжнародної підтримки та визначення позиції в умовах різних тисків.
Якщо аналізувати ситуацію з позиції політичної аналітики, країна живе в режимі постійного балансування між трьома ключовими векторами: збереження територіальної цілісності, внутрішня стійкість та очищення інституцій, пошук прийнятної міжнародної формули миру, яка не перетворить здобуті жертвою свободу та суб’єктність на політичний компроміс. Листопад став ще одним нагадуванням: майбутнє України вирішується не в одному кабінеті чи на одному фронті, а одночасно у військовому, дипломатичному, економічному та суспільному вимірах. Це процес, який вимагає витримки, тверезості й здатності проводити чіткі, хоч і болючі, лінії розмежування між тим, що є прийнятним, і тим, що стає загрозою для державності.
About the Author
Читати також:
Путін, Трамп і мирний план: що стоїть за новими переговорами та чому Київ відповів відмовою 
Спільний контроль над Запорізькою АЕС: політична авантюра чи технічний глухий кут? 
Енергетичний терор і відповідь країни: анатомія масованої атаки на Київ і Україну 
Криза вступу та майбутнє української вищої освіти: аналіз тенденцій 2025 року
