Оборонні технології України: як інновації воєнного часу формують нову індустрію

4.3/5 – 46 голосів

Час для дій проаналізував, як саме змінився український оборонний технологічний сектор станом на 2025 рік, які тенденції визначають його розвиток і чому українські рішення привертають увагу партнерів у Європі та США. На підставі даних галузевих досліджень видно, що країна увійшла в період стрімкого зростання та експериментів у створенні сучасних оборонних технологій. Понад сотні команд в Україні вже розробляють рішення на рівні TRL7 – це висока готовність продукту, коли система проходить випробування в реальних умовах. Йдеться не про теорію, а про практичні інструменти війни: від дронів і роботизованих платформ до програмних комплексів для обробки й аналізу даних. Швидкість змін, зумовлена фронтом, стала тим середовищем, яке одночасно підштовхує до новацій і формує нове виробниче мислення.

Час для дій зібрав дані про те, що сьогодні ринок оборонних технологій в Україні складається із 240 компаній, які працюють на рівні серійної або передсерійної готовності. Серед них лише п’ять державних, а всі інші приватні команди, створені між 2014 і 2025 роками. Найпотужніший стрибок індустрія пережила у 2023 році, коли зʼявилися 73 нові компанії. Це був момент, коли попит фронту та наявність доступних технологій зійшлися у точці максимальної швидкості.

Окрему роль відіграє державна платформа Brave1, де нині зареєстровано 3600 розробок, частина яких уже кодифікована за стандартами НАТО і застосовується на полі бою. Найбільшими напрямами стали безпілотні літальні апарати, роботизовані системи, засоби радіоелектронної боротьби та програмне забезпечення для аналізу даних. Саме вони формують технологічний каркас сучасних оборонних рішень в Україні й відповідають щоденній потребі військових на передовій.

Попри масштаби ринку, обсяг інвестицій поки що обмежений. За даними Molfar, станом на вересень 2025 року українські оборонні розробники залучили 33,4 млн доларів від приватних та державних інвесторів. Найбільше фінансування отримали напрями, де інновації найшвидше доходять до реального застосування: програмні рішення для дронів 18,68 млн доларів, роботизовані системи 13,16 млн доларів, виробництво дронів 12,51 млн доларів.

На міжнародній арені український сектор оборонних технологій стикається з великим дисбалансом капіталу. У світі ініціативи зі створення оборонних технологій зосереджені переважно у США. За останні п’ять років оборонні стартапи там отримали 15,5 млрд доларів, у той час як у країнах Європи лише 1,2 млрд доларів. Цікаво, що економіки США та ЄС мають практично однаковий масштаб, але за фінансуванням оборонних інновацій різниця у рази. Пік американських інвестицій припав на 2022 рік, коли в сектор було вкладено 4,5 млрд доларів. Європа рухається повільніше, але демонструє помітне зростання: від 49,7 млн доларів у 2022 році до 625,9 млн доларів у 2024-му.

На цьому тлі Україна виглядає винятком. За оцінками підприємця Рагнара Сааса, у країні працює понад 2000 оборонних стартапів, тоді як у скандинавських країнах їх менше ніж 200. Це різке зростання пояснюється не лише запитом війни, а й тим, що в Україні сформувалася унікальна екосистема, де розробники працюють безпосередньо з військовими, отримують щоденний зворотний зв’язок і оновлюють продукти у кілька разів швидше за іноземних конкурентів. Як зазначає представник Quantum Systems Маттіас Лена: «Зараз Європа неймовірно багато вчиться в Україні, зокрема у сферах суспільної стійкості, цифровізації, обороноздатності».

Українські розробники визнають: більшість рішень створюється не як проривна технологія, а як адаптація доступних інструментів під реальні бойові умови. Засновник Black Forest Systems Олександр Давиденко наголошує, що 90% українських розробок базуються на імпортованих компонентах, але саме швидкість адаптації робить їх конкурентними: компанії отримують від військових зворотний зв’язок майже щодня, а половина флагманських продуктів оновлюється до 20 разів на рік. Таких циклів міжнародні виробники не мають.

Голова ГО «Аеророзвідка» Ярослав Гончар пояснює природу української унікальності так: «Найголовніша причина, чому ці розробки цікаві, вони перевірені практикою. Іншої причини не уявляю, адже в нас немає нічого надзвичайного або такого, чого не існує на світовому ринку. Все це вже є». Він додає, що в Україні «програмісти створюють новий код і вже наступного дня він потрапляє до бойового підрозділу», де одразу отримує практичну оцінку. Такий короткий цикл тестування є унікальним і формує досвід, цінний для оборонних галузей партнерських держав.

Міжнародний інтерес підтверджують конкретні кейси. У 2024 році українська система зв’язку HIMERA вперше проходила випробування разом із силами спеціальних операцій США, після чого відбувся перший міжнародний продаж. Американська компанія Red Cat Holdings оголосила, що буде виробляти українські морські дрони Magura V7 у США. А проект Delta, який починався як волонтерська ініціатива, став прикладом експорту української ситуаційної обізнаності.

Успіхи помітні в кількох напрямках: робототехніка, дрони, радіоелектронна боротьба, кіберзахист, системи керування даними, а також технології маскування та захисту. Рішення у цих сферах уже застосовуються на фронті й привертають увагу іноземних партнерів. За словами представників галузі, попит зростає саме на технології, які пройшли перевірку умовами реального бою та довели свою надійність.

Попри успіхи, існують системні обмеження. Виробничі потужності часто працюють нерівномірно, цикл експорту залишався обмеженим, а фінансування недостатнім для масштабування. Експерти наголошують, що розвиток залежатиме від двох ключових чинників: повноцінного відкриття експорту та динаміки бойових дій. Відкриття зовнішніх ринків може вивести сектор на якісно новий рівень і дати змогу створювати спільні виробництва з партнерами, посилюючи інтеграцію в європейські стандарти.

У підсумку, український оборонний технологічний сектор входить у фазу, коли реальні бойові умови стають його головною перевагою. Індустрія зростає не через надлишок ресурсів, а через постійну потребу адаптуватися, випробовувати й оновлювати рішення. Це формує ринок, у якому конкурентоспроможність визначається практичністю, швидкістю змін і здатністю давати відповідь на виклики, що виникають щодня на фронті. Якщо держава збереже темп реформ і відкриє можливості для стабільного експорту, Україна має потенціал перетворитися на один із найдинамічніших центрів оборонних технологій у Європі місце, де інновації народжуються не в лабораторіях, а на полі бою і проходять найжорсткішу перевірку реальністю.