Гуманітарне розмінування в Україні: чому технології не замінюють сапера і як будується система очищення земель
Час для дій проаналізував, як в Україні сьогодні працює гуманітарне розмінування, яку роль у цьому відіграють технології, і чому попри розвиток дронів, роботів та елементів штучного інтелекту ключовим фактором безпеки залишається людина. Після 2022 року Україна зіткнулася з безпрецедентним викликом. За оцінками ООН, країна стала найбільш замінованою у світі йдеться приблизно про 23% потенційно забруднених земель. На деокупованих територіях та в зонах активних бойових дій піротехніки знищують сотні боєприпасів щодня, а очищення територій може тривати десятки років і потребувати мільярдів доларів інвестицій. За оцінкою Світового банку, загальна потреба у фінансуванні розмінування може сягати $34,6 млрд.
У цьому контексті зростає інтерес до технологій. У публічному просторі дедалі частіше звучать твердження, що роботи, дрони та ШІ здатні повністю замінити саперів. Проте реальна картина значно складніша. У гуманітарному розмінуванні сьогодні застосовують наземні, повітряні та підводні технологічні рішення. Наземні роботизовані комплекси працюють на великих і складних ділянках, розчищають поверхню та можуть знешкоджувати вибухонебезпечні предмети. Але навіть після проходження машини ділянку обов’язково перевіряє сапер із металодетектором, а потім територію додатково контролює держава в межах зовнішнього контролю якості. Цю послідовність не можна скоротити, адже ціна помилки людське життя.
Повітряні рішення, зокрема дрони, використовують під час нетехнічного обстеження. Вони допомагають швидко оцінити територію, зафіксувати сліди бойових дій і визначити ділянки підвищеного ризику. Але саме людина аналізує ці дані, формує висновки та приймає рішення щодо подальших дій. У водоймах працюють підводні дрони, здатні функціонувати в умовах течії, замулення та низької видимості. Вони передають оператору зображення без прямого ризику для життя. Водночас рішення про подальші кроки завжди ухвалює фахівець, який керує апаратом. У листопаді за підтримки ПРООН в Україні сформували першу національну міжвідомчу групу інструкторів з підводного розмінування, які вже навчають операторів. Це принципово важливо, адже техніка працює ефективно лише тоді, коли разом з нею зростає експертиза людей. Таким чином, технології зменшують ризики, пришвидшують окремі етапи та підвищують безпеку, але вони залишаються інструментом. Остаточне рішення ухвалює сапер, який оцінює контекст, ризики і несе відповідальність за результат.
Паралельно з цим в Україні відбувається стрімкий розвиток власних інженерних рішень. Якщо до повномасштабного вторгнення країна не виробляла навіть стандартний захисний візор сапера, то сьогодні вітчизняні компанії створюють практично весь базовий спектр обладнання для гуманітарного розмінування. Серед таких рішень дистанційно керована система Germina, яка працює з протипіхотними та протитранспортними мінами і на практиці може руйнувати близько 75% боєприпасів та детонувати ще приблизно 15%. Машина ГАРТ 5100 здатна обробляти понад два гектари території за один світловий день, а компактна система «Змій» використовується для широкого спектра завдань, зокрема підготовки ґрунту. У сегменті ручних інструментів українські металодетектори Trembita вже можна порівнювати з найкращими іноземними моделями. Їхня перевага не лише в ефективності, а й у доступності. Водночас фахівці наголошують: щоб говорити про стійку перевагу, потрібні серійне виробництво та багаторічні випробування в різних умовах, як це відбувалося з провідними міжнародними системами.
Окремий напрям співпраця між практиками та інженерами. Асоціація саперів України понад рік працює з КПІ. Меморандум про співпрацю було підписано восени 2024 року. Команди разом беруть участь в інноваційних проєктах, зокрема в рамках «Sikorsky Challenge Україна». Також завершується техніко-економічне дослідження щодо використання дронів та елементів ШІ в розмінуванні в межах проєкту UNIDO. У разі позитивних результатів практичне впровадження планують розпочати у 2026 році. Водночас проблема інновацій полягає не у відсутності ідей. Часто технології з’являються без реального запиту з поля, а розробники намагаються адаптувати їх під гуманітарне розмінування вже постфактум. У 2022 році іноземні виробники неодноразово пропонували дрони, які нібито здатні за один політ визначити всі небезпечні предмети на території. На практиці доводилося пояснювати, чому це технічно і процедурно неможливо. У розмінуванні працює інша логіка: спочатку потреба саперів, потім технологічне рішення. Фінансування гуманітарного розмінування залишається окремим складним питанням. За внутрішнім аудитом зобовʼязань, міжнародні партнери пообіцяли Україні близько $1,5 млрд на цей напрям. Значна частина коштів надходить не грошима, а у вигляді натуральної допомоги техніки, металодетекторів, захисного спорядження. Частина фінансування проходить через імплементаційні агенції, зокрема ПРООН, які реалізують конкретні проєкти.
Актуально
При цьому лише 0,5% обіцяних коштів спрямовано на розвиток інновацій, ШІ та дронів. Це створює системне питання: як досягати технологічного прориву без інвестицій у впровадження нових рішень. За словами представників Мінекономіки, станом на сьогодні понад 14,5 тисяч гектарів уже очищені та повернуті в безпечне використання. Через державну програму компенсацій пройшло майже 19 тисяч гектарів, з яких 9,3 тисячі вже очищені. Програма кілька разів змінювалася від моделі співфінансування з фермерами до повного покриття вартості розмінування. Було запроваджено ескроу-рахунки, щоб уникнути передплат і гарантувати оплату лише за фактично виконану роботу. Водночас система залишається складною і часто малозрозумілою для фермерів. Брак довіри до держави, адміністративні процедури та загальна економічна невизначеність знижують кількість заявок. Держава визнає цю проблему і готує зміни, зокрема перехід до планування пріоритетних ділянок без очікування індивідуальних звернень.
Станом на сьогодні в Україні працює близько 130 сертифікованих операторів розмінування, тоді як ще два з половиною роки тому їх було лише кілька, переважно міжнародних. Процедури уніфіковані, послуги оцифровані, подання заявок відбувається через «Дію». Формально поточна кількість операторів покриває наявний попит, але подальший прогрес залежить від обсягів фінансування та стратегічних пріоритетів держави. Мінекономіки оцінює горизонт розмінування як стратегію до 2033 року, з метою очистити щонайменше 80% контрольованих територій. Це довгостроковий процес із річними та трирічними планами, який напряму залежить від політичної уваги, координації між відомствами і спроможності системи ухвалювати складні рішення.
Гуманітарне розмінування в Україні вже сьогодні є складною технічною, фінансовою та управлінською системою, а не набором окремих проєктів. Технології відіграють у ній дедалі важливішу роль, але вони не є самодостатніми. Без сапера, який ухвалює рішення, жоден дрон чи робот не гарантує безпеки. Водночас без технологій країна не зможе очистити забруднені землі в розумні строки. Ключовий виклик полягає не лише у фінансах, а у правильній побудові пріоритетів: інвестувати не в гучні обіцянки, а в рішення, що реально працюють у полі; поєднувати інженерію з практикою; забезпечувати прозоре фінансування і довіру до системи. Саме в цій комбінації лежить реальний шлях до ефективного очищення України і повернення землі людям.
About the Author
Читати також:
VR-технології на війні: як Україна перетворила віртуальну реальність на інструмент виживання 
Оборонні технології України: як інновації воєнного часу формують нову індустрію 
Кінець спаму: як Україна запускає нову систему захисту мобільних абонентів 
Дрони над Росією: чому Україна почала діяти на глибину і що це змінює
