Оновлені правила пожежної безпеки: що зміниться для базових станцій мобільного зв’язку
Час для дій проаналізував оновлення Державних будівельних норм (ДБН) у частині пожежної безпеки телеком-інфраструктури, яке стало одним із найбільш показових рішень у сфері зв’язку за останній час. Йдеться про скасування обов’язкової вимоги встановлення автономних систем пожежогасіння у приміщеннях окремо розташованих базових станцій мобільних операторів. Ця норма діяла з 2014 року і формувалася в умовах іншого технологічного рівня обладнання, інших енергетичних характеристик і іншого уявлення про ризики. Ключовий сенс змін полягає не у зниженні рівня безпеки, а у відмові від застарілої регуляторної логіки, яка більше не відповідає реальним умовам роботи сучасних базових станцій. Сучасне телеком-обладнання є енергоефективним і негорючим, а рівень пожежного ризику в таких об’єктах оцінюється як низький. Саме цей фактор став підставою для перегляду вимог, які роками залишалися незмінними, попри розвиток технологій. У результаті держава прибрала норму, яка фактично перестала виконувати захисну функцію, але продовжувала створювати значні фінансові витрати для операторів. Для телеком-компаній це означає можливість перерозподілити ресурси з формального дотримання застарілих вимог на розвиток мережі, розширення покриття та підвищення якості послуг. Саме в цьому полягає практичний ефект рішення: кошти, які раніше вкладалися у дороге обладнання пожежогасіння, тепер можуть бути спрямовані на 4G та 5G, на нові базові станції і на підвищення стійкості мереж. Позиція держави у цьому питанні сформульована прямо і без подвійних трактувань:
“Це рішення дозволить мобільним операторам ефективніше планувати інвестиції та спрямовувати додаткові ресурси на розвиток критичної інфраструктури в Україні”.
Важливо, що це рішення не є одностороннім жестом у бік бізнесу. Воно стало результатом спільної роботи операторів, профільних міністерств та народних депутатів, а також реакцією на конкретний запит з боку ринку. Ініціатива перегляду вимоги була піднята компанією Київстар через державну платформу «Пульс», яка створена для системного діалогу між бізнесом і державою. Цей кейс показує, що регуляторні зміни можуть відбуватися не формально, а на основі аналізу реальних витрат, ризиків і технологічних змін. Окремої уваги заслуговує питання європейської практики. Оновлення ДБН синхронізує українські вимоги з підходами, які давно застосовуються в країнах ЄС. Це означає не лише спрощення процедур будівництва та обслуговування базових станцій, але й захист дорогого телеком-обладнання від можливих пошкоджень, які могли спричиняти застарілі аерозольні системи пожежогасіння. У цьому сенсі рішення одночасно знімає регуляторний тиск і зменшує технічні ризики для мереж. Ці зміни не існують у вакуумі. Вони є частиною ширшої державної політики, спрямованої на стійкість мобільного зв’язку в умовах війни. Паралельно було ухвалено низку законодавчих рішень, які посилюють вимоги до якості послуг і роблять зв’язок не просто ринковою послугою, а елементом національної безпеки. Зокрема, Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 4670-IX, який закріпив швидкість мобільного інтернету як офіційний показник контролю та вдосконалив механізм національного роумінгу. Це дозволяє мережам різних операторів підстраховувати одна одну у разі пошкоджень інфраструктури через обстріли чи аварії. Також 4 листопада Верховна Рада ухвалила законопроєкт № 12094, який оновлює правила у сфері електронних комунікацій та наближає їх до стандартів ЄС. Документ передбачає встановлення фіксованих показників швидкості мобільного інтернету, в межах яких оператори зобов’язані надавати послуги. Таким чином держава одночасно посилює вимоги до результату і знімає зайві бар’єри на шляху до цього результату.
Практичним продовженням цієї політики стало прискорення дозвільних процедур. Мобільні оператори отримали близько 100 дозволів на розміщення нових базових станцій за спрощеною процедурою. Якщо раніше цей процес міг тривати до двох років, то тепер середній термін становить близько 25 робочих днів. Одним із перших регіонів, де почалося будівництво за новими правилами, стала Сумська область, для якої стабільний зв’язок має критичне значення. Активно дозволи також надавалися в Івано-Франківській, Житомирській, Вінницькій, Львівській та Рівненській областях. На тлі систематичних атак на енергетичну інфраструктуру держава окремо вибудувала механізм оперативного управління кризами у сфері зв’язку. Для цього створено координаційний штаб, який має забезпечувати безперебійну роботу комунікаційних мереж під час блекаутів та обстрілів. Його завдання прогнозувати ризики, забезпечувати пріоритетне постачання пального для генераторів, швидкий доступ ремонтних бригад до пошкоджених об’єктів і мінімізацію бюрократичних затримок. Роботу штабу очолює перший віцепрем’єр-міністр міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
Актуально
У цьому контексті рішення щодо ДБН виглядає логічним елементом єдиної системи. Держава виходить з того, що сигнал повітряної тривоги, дзвінок рідним чи виклик швидкої неможливі без стабільного зв’язку, а отже кожна гривня, витрачена на телеком-інфраструктуру, має працювати на її стійкість, а не на формальне виконання норм, які втратили сенс.
Скасування обов’язкового пожежогасіння в окремо розташованих базових станціях є прикладом зрілого регуляторного рішення. Держава не знижує стандарти безпеки, а переосмислює їх, спираючись на реальні ризики і сучасні технології. В умовах війни така логіка набуває особливого значення: ресурси мають іти туди, де вони підсилюють країну, а не підтримують інерцію минулих років. Оновлені ДБН дозволяють операторам інвестувати в покриття, резервування, швидкість і стійкість мереж, а це напряму впливає на здатність суспільства залишатися на зв’язку тоді, коли зв’язок стає питанням безпеки і виживання.















