Переговори з ЄС під час війни: де реально перебуває Україна наприкінці 2025 року і що заважає рухатися швидше
У грудні 2025 року Володимир Зеленський публічно заявив: «Україна робить усе, щоб відкрити переговорні кластери з ЄС». За кілька днів міжвідомча робоча група погодила переговорні позиції для двох останніх кластерів, і після затвердження урядом держава буде технічно готова до старту переговорів за всіма кластерами. Формально це виглядає як фінальна пряма перед великою євроінтеграційною фазою. Але фактична картина складніша і суперечливіша.
Шлях України до Європейського Союзу не почався у 2022 році. Він тягнеться з 1994 року, коли була підписана Угода про партнерство та співробітництво, що набула чинності у 1998-му. У 2000-х роках співпраця розширювалась через Європейську політику сусідства та Східне партнерство, а держава поступово наближала своє законодавство до європейських норм. Водночас у 2013 році, за президентства Віктора Януковича, цей рух був фактично зупинений: попри погоджений текст Угоди про асоціацію, документ так і не підписали через тиск Кремля.
Після Революції Гідності у 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС і запустила DCFTA поглиблену і всеохопну зону вільної торгівлі. Саме тоді почалася масштабна інституційна перебудова: створення НАБУ, САП, ВАКС, реформа державної служби, дерегуляція. У 2017 році Україна отримала безвізовий режим з ЄС, що стало визнанням виконання ключових критеріїв у сфері безпеки документів і боротьби з корупцією.
Після початку повномасштабного вторгнення рф держава зробила крок, який раніше здавався політично неможливим. 28 лютого 2022 року, через чотири дні після вторгнення, Україна подала заявку на членство в ЄС. 23 червня 2022 року Європейська рада надала статус кандидата. Водночас Єврокомісія визначила сім блоків реформ, без виконання яких переговори не могли стартувати:
реформа Конституційного Суду, антикорупційна політика, очищення судової системи, боротьба з олігархічним впливом, реформа медіа, захист прав нацменшин, фінансовий моніторинг.
У 2023-2024 роках Єврокомісія визнала, що більшість цих блоків виконані або перебувають у процесі виконання. А у 2025 році Україна завершила повний скринінг acquis communautaire детальний аналіз відповідності українського законодавства праву ЄС. Це ключова технічна умова для початку переговорів.
Європейська комісія водночас зафіксувала реальний прогрес у низці сфер. Серед них регіональна політика з використанням цифрової платформи DREAM, транспорт і наближення до стандартів TEN-T, зелений перехід та енергоефективність, зовнішня політика, де рівень відповідності позиціям ЄС перевищує 90%, а також розвиток інклюзивного середовища, зокрема для осіб з інвалідністю. Саме на цьому етапі Час для дій фіксує важливу деталь: процедурно Україна зробила максимум можливого в умовах війни.
Але 2025 рік став і роком гучних сигналів тривоги. Влітку ухвалення законопроєкту, який частково передавав контроль над НАБУ і САП генеральному прокурору, спричинило найбільші протести з початку повномасштабного вторгнення. Хоч ці мітинги не зрівнялися з масштабами Революції Гідності, вони стали чітким маркером суспільної межі. Де-факто йшлося про втрату незалежності антикорупційних інституцій. Після тиску з боку суспільства та партнерів повноваження НАБУ і САП було відновлено.
Європейська реакція була жорсткою. Президент Франції Емманюель Макрон і президент Європейської ради Антоніу Коста особисто телефонували Зеленському. Речник Єврокомісії Ґійом Мерсьє заявив слово в слово:
«Європейський Союз стурбований нещодавніми діями України щодо її антикорупційних інституцій НАБУ та САП. Ці інституції мають вирішальне значення для порядку денного реформ України та повинні діяти незалежно, щоб боротися з корупцією і мати довіру громадськості».
Цей епізод став прямим доказом того, що євроінтеграція більше не є декларацією це система негайної відповідальності.
Ще один проблемний вимір структурні маяки МВФ. У програмі на 2025 рік їх визначено 58. За даними аналітиків RRR4U, три маяки вже не виконано, і ще три перебувають під загрозою. За словами Романа Ніцовича з DiXi Group, за три квартали 2025 року держава не виконала п’ять індикаторів, а в четвертому кварталі змушена одночасно наздоганяти 15 із 20. Це створює ризики для подальших виплат міжнародних партнерів.
Актуально
Серед конкретних проблем нерегульований статус фінансових компаній “банку в смартфоні”, невирішене питання “поправок Лозового”, які обмежують строки досудового розслідування, неоновлені процедури призначення наглядових рад держпідприємств, відсутність постійного керівника Митної служби, конкурс на якого планують завершити лише у березні 2026 року. МВФ нагадує: нова чотирирічна програма на понад 8 млрд доларів критично важлива, а у 2026-2029 роках Україні може знадобитися понад 135 млрд доларів для покриття бюджетних потреб.
У відповідь Україна та ЄС погодили детальний план дій, який дозволяє рухатися вперед навіть без формального відкриття кластерів через політичні блокування в самому Євросоюзі. Йдеться про технічну підготовку до закриття переговорних розділів. Пріоритети чіткі: верховенство права, незалежність антикорупційних органів, глибока реформа кримінального процесу, включно зі скасуванням “поправок Лозового”, розширенням юрисдикції НАБУ і САП, переглядом процедури призначення генпрокурора за участі Венеціанської комісії, оновленням правил добору прокурорів, аудитом ДБР, призначенням суддів Конституційного Суду та членів ВРП, посиленням ролі міжнародних експертів у ВККС та ухваленням Антикорупційної стратегії до II кварталу 2026 року.
Фінальний баланс виглядає стримано. Україна подала заявку на вступ у 2022 році. За даними МЗС, рівень відповідності зовнішньополітичним позиціям ЄС становив 95% у 2024 році і 100% у перші місяці 2025-го. Водночас інсайдерські джерела Financial Times називають 2026 рік як можливий, але політично оптимістичний сценарій вступу. Альтернативні оцінки говорять про не раніше 2030 року.
Підсумок, який варто зафіксувати без ілюзій: Україна у 2025 році готова до переговорів технічно, але ще не завершила ключові інституційні трансформації. Євроінтеграція більше не вимірюється заявами чи символічними рішеннями. Вона вимірюється календарями реформ, незалежністю інституцій і здатністю виконувати взяті зобов’язання під час війни. Саме тут і проходить реальна лінія випробування на європейськість.














