Тарифи у 2026 році: чому електроенергія і газ для населення не дорожчають, але бізнес платить більше
З 1 січня 2026 року в Україні одночасно відбуваються дві протилежні тарифні реальності. Для домогосподарств ціни на електроенергію та газ формально залишаються незмінними, тоді як для бізнесу, комунальних підприємств і місцевих бюджетів витрати на енергоресурси зростають. На перший погляд це виглядає як стабільність, але насправді йдеться про відкладену напругу, яка вже накопичується в системі.
Попри те, що з 1 січня 2026 року тариф НЕК «Укренерго» на передачу електроенергії зріс на 4% до 713,68 грн за МВт-год, для побутових споживачів це підвищення не відобразилося в платіжках. Причина діючий механізм публічних спеціальних обов’язків, ПСО. Саме через ПСО держава штучно утримує ціну електроенергії для населення на рівні 4,32 грн за кВт-год, а різницю між ринковою ціною та тарифом компенсують дві державні компанії «Енергоатом» і «Укргідроенерго». Кабінет міністрів наприкінці жовтня продовжив дію ПСО до 30 квітня, що означає збереження поточних тарифів щонайменше на весь опалювальний сезон.
Для домогосподарств з електроопаленням також збережено пільгову модель:
- до 2 000 кВт-год на місяць – 2,64 грн за кВт-год;
- понад 2 000 кВт-год – 4,32 грн за кВт-год.
Водночас важливо пам’ятати: з початку повномасштабної війни тарифи для населення вже підвищували двічі. У травні 2023 року з 1,68 до 2,64 грн за кВт-год, у червні 2024 року до 4,32 грн. Це означає, що нинішня стабільність не є гарантією відсутності змін упродовж 2026 року, хоча практика показує: такі рішення зазвичай ухвалюють у теплу пору року.
З 1 січня 2026 року зросли тарифи операторів газорозподільчих мереж. Середньозважений тариф для облгазів становить 1,56 грн за кубометр, але це стосується виключно непобутових споживачів. Для населення ситуація не змінюється. В Україні діє мораторій на підвищення ціни на газ на час воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення. Тому:
- клієнти «Нафтогазу» і надалі платять 7,96 грн за кубометр;
- в інших постачальників ціна коливається від 7,96 до 9,99 грн за кубометр.
Фактично держава знову перекладає фінансове навантаження з населення на бізнес і систему загалом.
Найменш захищеною ланкою комунальної системи у 2026 році стає водопостачання. Тарифи для 34 великих водоканалів, що перебувають у регулюванні НКРЕКП, залишаються незмінними. У великих містах Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі – платіжки за воду не зміняться. Причина проста: у 2023 році НКРЕКП намагалася підвищити тарифи в середньому на 32%, але після публічної критики з боку президента рішення було скасоване, і до нього більше не поверталися. Втім, економіка водоканалів від цього не стала простішою. Електроенергія становить до третини собівартостіводопостачання. Коли тарифи на електроенергію для бізнесу і комунальних підприємств зростають, а тарифи на воду залишаються замороженими, це неминуче веде до боргів. Саме тому місцева влада невеликих громад почала ухвалювати власні рішення про підвищення тарифів. У 2025-2026 роках про зростання цін на холодну воду та водовідведення повідомляли громади Чернігівщини, Львівщини, Рівненщини, а також Канів, Володимир, Білгород-Дністровський, Конотоп, Жмеринка та низка інших міст. Це не загальнонаціональне підвищення, але чіткий сигнал: саме малі громади першими не витримують тарифного дисбалансу.
Бізнес платить більше: нові тарифи «Укренерго» і обленерго
На відміну від населення, для бізнесу 2026 рік починається з прямого зростання платіжок. З 1 січня набрали чинності нові тарифи на передачу та диспетчеризацію електроенергії від «Укренерго», а також нові тарифи операторів систем розподілу. Тариф на передачу електроенергії зростає у два етапи:
- з 1 січня до 713,68 грн за МВт-год;
- з 1 квітня до 742,91 грн за МВт-год.
Для підприємств «зеленої» металургії встановлені окремі знижені ставки, а надбавка на фінансування «зелених» тарифів також зростає поетапно. Тарифи обленерго підвищуються диференційовано:
- у середньому на 3,2% на першому етапі;
- для великих підприємств з високою напругою до 12%;
- на другому етапі ще 0,2%.
У результаті бізнес отримує зростання платіжок навіть без зміни біржової ціни електроенергії, лише за рахунок тарифної складової.
Час для дій проаналізував реальну картину тарифної політики і вона виглядає так: держава свідомо стримує соціально чутливі тарифи для населення, але ціна цієї стабільності поступово перекладається на бізнес, комунальні підприємства і місцеві бюджети. Це створює відкладені ризики:
- зростання собівартості товарів і послуг;
- фінансові проблеми водоканалів і теплокомуненерго;
- тиск на малі громади, які не мають фінансової «подушки»;
- потенційні рішення про підвищення тарифів після завершення ПСО.
Станом на початок 2026 року населення справді не побачить зростання тарифів на газ і електроенергію. Але це не означає, що система стабільна. Вона працює в режимі ручного стримування, де кожне підвищення для бізнесу і комунального сектору лише накопичує напругу. Тарифна пауза для домогосподарств купується за рахунок економіки, і питання не в тому, чи доведеться за це платити, а в тому коли і в якій формі.
About the Author
Читати також:
Тарифи на ЖКГ в Україні: чи неминуче зростання цін у 2025 році 
Тарифи на житлово-комунальні послуги: економічна неминучість, борги та виклики для українських родин 
Ринок праці 2026: як дефіцит кадрів та зростання зарплат змінюють правила для бізнесу 
Великий бізнес під тиском: як податкове навантаження та тарифи змінюють економіку України
