Декларація доходів за 2025 рік: хто зобов’язаний звітувати, а хто може повернути податки
З 1 січня в Україні стартувала кампанія декларування доходів за 2025 рік. Для багатьох це слово досі звучить насторожливо, ніби йдеться про складну бюрократію або ризик «щось зробити не так». Але якщо подивитися уважно, декларація про майновий стан і доходи це не пастка і не кара, а інструмент. Простий за логікою, хоч і відповідальний за наслідками. Декларування потрібне там, де держава фізично не бачить ваші доходи автоматично. Якщо людина працює за наймом, отримує зарплату, і роботодавець щомісяця утримує податки, держава вже все знає і нічого додатково не вимагає. Але щойно гроші надходять не від податкового агента, відповідальність переходить до самого громадянина. Саме тут і з’являється обов’язок подати декларацію.
Найпростіше пояснення таке: якщо з доходу ніхто не утримав податок за вас, це маєте зробити ви самі. Це стосується іноземних доходів, виплат від інших фізичних осіб, підприємницької діяльності на загальній системі, незалежної професійної діяльності адвокатів, нотаріусів, аудиторів, консультантів. Також є інші випадки, прямо передбачені Податковим кодексом, де декларація є обов’язковою. Водночас важливо розуміти, кому не потрібно нічого подавати і хвилюватися. Якщо протягом року людина отримувала лише заробітну плату, з якої податки вже сплатив роботодавець, її обов’язок вважається виконаним автоматично. Те саме стосується спадщини або подарунків від близьких родичів першого і другого ступеня споріднення такі доходи оподатковуються за нульовою ставкою. Є й операції з продажу майна, які за законом не потребують додаткової сплати податків, а отже і подання декларації.
Тут важливо зняти ще один міф: декларація – це не завжди про сплату. У багатьох випадках вона працює навпаки як спосіб повернути частину грошей. Мова йде про податкову знижку. Якщо у 2025 році людина платила за навчання своє або дітей, сплачувала відсотки за іпотекою, робила страхові внески чи благодійні пожертви, держава дозволяє повернути частину раніше сплаченого податку. Але тільки за однієї умови якщо ці витрати задекларовані і підтверджені документами. Тобто логіка проста і зрозуміла навіть без бухгалтерської термінології: показав витрати – отримав право на повернення. Для цього до декларації додаються копії квитанцій, чеків, договорів. Без декларації ці гроші просто залишаються в бюджеті, навіть якщо людина мала повне право їх повернути.
Окремої уваги заслуговують строки. Для тих, хто зобов’язаний подавати декларацію, крайній термін до 1 травня 2026 року. Для тих, хто подає її добровільно, щоб скористатися податковою знижкою, час є до 31 грудня 2026 року. Це принципова різниця: обов’язок має чіткий дедлайн, право більш гнучкий. Ще один важливий момент доходи, отримані за кордоном. Якщо громадянин України офіційно працює за межами країни і сплачує податки там, повторно платити їх в Україні не потрібно. Саме для цього існують правила уникнення подвійного оподаткування. Але і тут ключове слово офіційно. Якщо доходи задекларовані і підтверджені, проблем не виникає. Якщо ж ні ризики перекладаються на самого платника. У середині всієї цієї системи є одна проста ідея, яку часто гублять за формулюваннями і переліками пунктів: декларація – це про відповідальність і про права одночасно. Вона показує, що людина розуміє, звідки беруться державні кошти, і водночас знає, коли держава їй винна. Саме тому своєчасне звітування називають ознакою фінансової культури, а не просто формальним обов’язком.
Час для дій розібрався у всій підтвердженій інформації і логіці декларування, і висновок тут доволі простий: система не ідеальна, але вона значно простіша, ніж здається. Найбільша проблема не в правилах, а в тому, що люди часто не знають, чи вони зобов’язані, і чим можуть скористатися. А між тим декларація це не складна формула, а звичайний звіт про те, що ви заробили і витратили. Без емоцій, без страху, без зайвої драматизації. Коли держава просить показати доходи, вона водночас дає можливість чесно повернути своє. І в цій точці декларація перестає бути папером для галочки і стає інструментом, яким варто вміти користуватися.
About the Author
Читати також:
Скільки насправді дають українці економіці Польщі: податки, ВВП та бізнес 
Що насправді означає затримання Ніколаса Мадуро і чому це небезпечний прецедент 
Податку на відбудову не планують: що насправді обговорює держава і чому виникла плутанина 
Тютюнова галузь України: податки, тіньовий ринок і виклики для здоров’я
