Мова як елемент безпеки і чому держава посилює мовну політику під час війни
15 січня Верховна Рада підтримала постанову про посилення ролі української мови в утвердженні Української держави. За документ проголосували 237 народних депутатів. Формально це не закон і не нові санкції, а рамкове політичне рішення. Але по суті йдеться про переведення мовного питання з площини символів у площину національної безпеки і управління. Це важливий момент. Бо вперше за тривалий час держава говорить про мову не як про «чутливу тему», а як про інфраструктуру державності, без якої не працює ні право, ні освіта, ні медіа, ні безпека. У постанові чітко зафіксовано:
утвердження і захист української мови, формування українськомовного середовища на всій території України є критично важливими для національної безпеки, державної єдності і сталого розвитку.
Це принциповий зсув. Мова перестає бути темою «особистого вибору» чи «традиції». Вона прямо названа елементом безпеки в умовах війни, яку Росія веде не лише ракетами, а й сенсами, наративами, звичками. Рішення мають ухвалюватися незважаючи на протидію держави-агресора чи будь-який зовнішній тиск. Тобто мова більше не розглядається як предмет компромісу.
Одна з головних відмінностей цієї постанови від багатьох попередніх заяв перехід до конкретних управлінських кроків. Документ містить чіткі рекомендації різним інституціям із конкретними дедлайнами. Серед ключових напрямів:
- оновлення Правопису української мови до 1 лютого 2026 року із залученням Інституту української мови НАН, наукових і освітніх установ;
- аналіз мовної якості законодавства Національною академією наук і Національною академією правових наук, з фокусом на терміни, словосполуки і юридичну мову;
- створення Єдиного глосарія правових термінів, який має очистити нормативні документи від кальок, русизмів і канцеляризмів;
- єдиний стандарт шрифту для текстів законів і постанов, щоб уніфікувати і впорядкувати державні документи;
- приведення нормативно-правових актів у відповідність до закону про державну мову.
Це вже не риторика. Це спроба навести лад у самій державній машині, де мова часто залишається слабким місцем.
Окремий блок постанови стосується медіа. Йдеться про запровадження технологій виявлення, аналізу і блокування аудіо- та відеоконтенту, який спрямований на зросійщення або поширює проросійські й антиукраїнські наративи. Це чітке визнання того, що мовна політика сьогодні нерозривно пов’язана з інформаційною безпекою. Росія роками використовувала «русскоязичіє» і ідеологію «какой разніци» як інструмент впливу. Постанова фактично фіксує: держава більше не готова залишати цю сферу без контролю.
Показовою є статистика звернень до Уповноваженої із захисту державної мови. У 2025 році надійшло 3 122 звернення громадян. Найбільше з Києва, Одеської, Харківської, Дніпропетровської та Київської областей. Ці цифри важливі не самі по собі. Вони показують, що мовне питання залишається зоною щоденного конфлікту, особливо у великих містах. І що суспільний запит на чіткі правила і державну позицію нікуди не зник.
Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська прямо назвала постанову стратегічною. За її словами, вона сприятиме розвитку українськомовного медіаконтенту і створенню Єдиного глосарія правових термінів. Вона наголосила:
«Це рішення закріплює стратегічний курс України на захист мовного суверенітету, формування україномовного простору та ролі державної мови в усіх сферах суспільного життя. Це рішення, яке працює на майбутнє».
Це важливе формулювання. Бо мова йде не про кампанію і не про разове голосування, а про довгу політику.
Водночас варто чітко розуміти: постанова має рекомендаційний характер. Вона не запроваджує санкцій і не створює автоматичних механізмів виконання. Її ефективність залежатиме від того, чи підуть за нею конкретні рішення уряду, академій, комісій і регуляторів. Є ризик, що без політичної волі на етапі імплементації документ залишиться гарною рамкою без реального наповнення.
Ухвалена постанова це спроба перейти від реактивного захисту мови до системної мовної політики. Держава чітко фіксує: українська мова не другорядна тема і не поле для компромісів, а одна з опор державності в умовах війни. Це рішення не вирішує проблему миттєво. Але воно задає рамку, в якій мова стає частиною безпекової, правової і управлінської логіки. І саме від того, чи буде ця рамка наповнена реальними діями, залежить, чи стане мовна політика інструментом стійкості, а не черговим декларативним жестом.
About the Author
Читати також:
Українська мова має звучати всюди: як нова омбудсменка формує сучасну мовну політику 
Фінансова грамотність як основа психологічної стійкості та розвитку відповідального суспільства 
Мова рулить: чому “авторка”, “редакторка” і “історикиня” важливі і чому хейтери помиляються 
Карта в Овальному кабінеті: що означає сигнал для переговорів і гарантій безпеки України
