Шаг замість копійки: що означає ініціатива НБУ та як відбуватиметься перехід
Ідея замінити назву розмінної монети «копійка» на «шаг» уперше прозвучала публічно восени 2024 року. Національний банк пояснив її необхідністю дерусифікації грошового обігу та повернення до національної традиції. Уже тоді ініціатива викликала суперечливу реакцію: частина суспільства сприйняла її як логічний крок у розриві з російською спадщиною, інші як символічний жест без практичного сенсу. Наприкінці 2025 року тема знову вийшла на перший план після того, як Верховна Рада підтримала відповідний законопроєкт у першому читанні 264 голосами. Це перевело дискусію з рівня ідеї у площину реального рішення, яке може бути реалізоване вже найближчим часом.
Після розпаду СРСР до 1996 року в Україні в обігу перебували карбованці, що замінили радянські рублі. У вересні 1996 року, в межах грошової реформи, держава запровадила гривню як національну валюту та її соту частину копійку. Тоді ж Нацбанк почав випуск банкнот і розмінних монет у звичних для пострадянського простору номіналах. Вибір назви «копійка» не був випадковим. Вона вже десятиліттями використовувалася в грошових системах Російської імперії, СРСР і більшості пострадянських країн. Утім, саме ця спадковість сьогодні і стала предметом перегляду.
Чому саме «шаг»
Національний банк наполягає: «шаг» не нововведення, а повернення до питомо української грошової традиції. У різні історичні періоди, зокрема за часів Гетьманщини та Української революції після 1918 року, саме ця назва використовувалася для позначення дрібної монети. Крім історичних джерел, аргументація спирається і на мовний пласт. Слово «шаг» широко представлене в українських прислів’ях та класичній літературі XIX-початку XX століття. Його активне вживання фіксується у творах Шевченка, Котляревського, Лесі Українки, Нечуя-Левицького та інших авторів. Натомість «копійка» має чітке російське походження від слова «копьё», що відсилає до символіки монет Московського царства з вершником і списом. Після включення українських земель до складу Російської імперії назва «шаг» поступово витіснялася з офіційного обігу.
Після проголошення незалежності питання повернення «шага» обговорювалося ще у 1991-1992 роках. Тоді існували навіть ескізи монет із такою назвою. Проте політична реальність того часу зіграла вирішальну роль: у парламенті домінували сили з радянським світоглядом, і Верховна Рада затвердила звичну для СРСР назву «копійка». Фактично Україна залишилася серед небагатьох пострадянських утворень, де копійка збереглася в грошовому обігу. Сьогодні вона використовується лише в Україні, росії, Білорусі та на території невизнаного Придністров’я. Саме цей факт став одним із ключових аргументів на користь перейменування.
Фінансовий бік питання
Один із головних страхів суспільства можливі додаткові витрати для держави. Дані Нацбанку ці побоювання не підтверджують. Станом на початок 2026 року в готівковому обігу перебуває близько 5,5 млрд розмінних монет, переважно номіналом 10 і 50 копійок. Частину монет щороку й так доводиться перекарбовувати для підтримки обігу. Перехід на «шаг» відбуватиметься в межах цього планового процесу. Ключовий момент: додаткового фінансування з держбюджету не потрібно. Копійки поступово замінюватимуться шагами, без примусового обміну, без необхідності для громадян щось здавати чи міняти. Обидві назви певний час існуватимуть паралельно, а співвідношення залишиться незмінним: 50 копійок дорівнюють 50 шагам.
Законопроєкт ухвалений лише в першому читанні. Друге читання ще попереду, і саме воно визначить, чи стане «шаг» офіційною розмінною монетою України. До цього моменту Нацбанк не може ані затвердити дизайн, ані розпочати карбування нових монет із новою назвою. Наразі вже готуються правки та уточнення, зокрема щодо юридичного обґрунтування переходу і технічних аспектів емісії. Якщо парламент підтримає закон остаточно, перехід відбудеться поступово і майже непомітно для повсякденного життя.
Перейменування копійки на шаг не змінює економічної реальності: купівельна спроможність, розрахунки і ціни залишаться тими самими. Проте воно змінює символічний рівень грошового обігу той, який формує зв’язок між державою, історією та мовою. Це рішення не про монети як такі. Воно про те, які назви і смисли Україна залишає у своїй інституційній системі і від яких готова остаточно відмовитися.













