ФОПи в Україні у 2025 році: чому закриваються бізнеси і що показує реальна статистика
За 11 місяців 2025 року в Україні припинили діяльність понад 250 тисяч фізичних осіб-підприємців. Ця цифра виглядає тривожною, але без контексту вона вводить в оману. За той самий період кількість нових реєстрацій перевищила кількість закриттів, а чистий приріст становив близько 7–8 тисяч підприємців. Наприкінці року динаміка навіть посилилася: у жовтні–грудні було зареєстровано 58,2 тисячі нових ФОПів. Це означає, що 2025 рік не став роком масового зламу малого бізнесу, але чітко проявив його вразливі місця. Дані Єдиного державного реєстру показують, що середній життєвий цикл ФОПа в Україні становить лише 2 роки і 4 місяці. Найкоротше працюють підприємці у роздрібній торгівлі, кур’єрських та допоміжних послугах. У роздробі бізнес рідко доживає до трьох років, в оптовій торгівлі трохи більше року, а ФОПи-кур’єри часто закриваються вже через пів року. У сфері адміністративних і допоміжних послуг середній цикл становить близько дев’яти місяців.
Ці цифри не стільки про слабкість підприємців, скільки про низький поріг входу і високу плинність у цих секторах. Саме тут ФОП часто використовується як тимчасова форма зайнятості або короткостроковий інструмент для роботи з оборотами. Водночас є сектори, які демонструють зовсім іншу логіку. ФОПи у складській діяльності працюють понад шість років, підприємці в операціях з нерухомістю майже шість, а у сфері ремонту техніки понад п’ять років. Це сегменти, де бізнес будується не на швидкому обігу, а на стабільному попиті, навичках і довгострокових відносинах із клієнтом.
Економісти сходяться на тому, що хвилі масових закриттів у 2025 році не було. Найбільший сплеск припав на січень, коли частина ФОПів припинила діяльність одразу після повернення обов’язкової сплати ЄСВ та запровадження військового збору. Це були переважно ті підприємці, які не були впевнені у здатності витримати додаткове фіскальне навантаження протягом року. Далі ринок поступово адаптувався, і кількість відкриттів почала стабільно перевищувати кількість закриттів.
Середній показник тривалості роботи ФОПа експерти вважають заниженим. Його суттєво спотворюють короткострокові ФОПи та “одноденки”, які створюються для схем дроблення або технічного обліку оборотів. У реальності значна частина підприємців працює 5–10 років і більше, але саме вони губляться у загальній статистиці.
Податкове навантаження у 2024–2025 роках справді стало чинником тиску, але не ключовим і не універсальним. Повернення ЄСВ і військового збору найбільше вдарило по ФОПах з низькими або нестабільними доходами, особливо у малих громадах. Для другої групи спрощеної системи поєднання фіксованого податку та ЄСВ дає близько 2% від обороту, що за низької маржинальності може з’їдати весь залишок прибутку. Для ФОПів третьої групи додатковим тиском став податок 5% від обороту, який у разі високих витрат іноді виявляється менш вигідним, ніж загальна система. Однак у реальному бізнесі вирішальними часто є інші фактори. У ресторанному секторі, який традиційно вважається індикатором споживчого попиту, більшість малих закладів у 2024-2025 роках працювали прибутково, але з низькою рентабельністю 5-15%. Навіть прибуткові бізнеси мали кілька збиткових місяців через відключення електроенергії, сезонні провали та падіння попиту.
Найбільший тиск тут створюють зарплати персоналу і дефіцит кадрів, а не податки. Частка витрат на оплату праці зросла з приблизно 20% обороту у 2019 році до 30-35%, а іноді й до 40%. Можливість перекладати ці витрати на споживача майже вичерпана: люди економлять, замовляють менше, відмовляються від алкоголю та дорогих позицій. Тому закриття ФОПів у цій сфері зазвичай є наслідком накладання кількох економічних чинників, а не прямої реакції на податкові зміни.
Очікування на 2026 рік різняться залежно від сектора, але загальний настрій стриманий. Малий бізнес швидше готується до оптимізації, а не до зростання. Частина підприємців переглядатиме масштаби діяльності, слабкі гравці виходитимуть з ринку або продаватимуть бізнеси, тоді як сильні з чіткою моделлю і власною аудиторією намагатимуться закріпитися та зайняти вигідні позиції на майбутнє.
Найбільшим системним ризиком підприємці і експерти називають можливе запровадження обов’язкового ПДВ для ФОПів у 2027 році з порогом виручки в 1 млн грн. Такий крок означатиме різке зростання витрат на бухгалтерію, товарний облік і адміністрування, що може стати критичним саме для мікробізнесу. Альтернативою називають встановлення порогу на рівні європейських стандартів близько 85 тисяч євро, що дозволило б зберегти життєздатність малого підприємництва. Картина 2025 року показує не занепад, а болісну адаптацію. ФОПи залишаються гнучкими і здатними відновлюватися, але запас міцності у багатьох з них мінімальний. Подальша динаміка залежатиме не від статистики закриттів, а від того, чи створить держава умови, за яких малий бізнес зможе планувати хоча б на кілька років уперед, а не виживати від місяця до місяця.
About the Author
